Відповідальні за нашу безпеку, безстрашні чотирилапі, вони ретельно тренуються у своїх військових частинах. Вони – це службові собаки. Чим живуть, що роблять та як саме виконують службові завдання тварини у Національній гвардії нам показали службовці кінологічного підрозділу 5-ї Слобожанської бригади ОТО НГУ.
«Я В НАЦГВАРДІЮ ПІДУ– НЕХАЙ МЕНЕ НАВЧАТЬ!»
Дві зовсім молоді німецькі вівчарки зустрічають гостей хоча і дружелюбно, але у їх очах застигає питання : хто ці дівчата і нащо вони тут? Еріку лише рік, він тільки-тільки виходить з щенячого віку. Антею 2,5 роки – він вже дорослий, освідчений пес. Їх наставники — молодший сержант Владислав Гребінник та сержант Петро Дорошенко. Вони – найкращі друзі і суворі тренери-кінологи, які готують військових собак.
На службу, говорить Владислав, спеціально обирають 6-7-місячних собак. За породою, здебільш це німецька та бельгійська вівчарки, рідше спанієлі та лабрадори. Частіше їх беруть з притулків, рідше надсилають з закордону. А іноді трапляються зовсім чудові випадки. Так, у 2016 році президент Superior Golf Club Юрій Сапронов подарував 10 цуценят вівчарів (8 німецьких і дві бельгійських) саме 5 Слобожанській бригаді. Один з цих песиків – наш новий знайомий Антей, гордість бригади та призер багатьох конкурсів.
Також у Львові був випадок, коли кінологи нацгвардії прихистили собаку, від якої відмовилися хазяї і, не дивлячись на складний характер, собака залишився на службі.
На питання: «А чи може собака виявитися непридатною для служби з будь якої причини: не такий характер, зовнішність чи щось інше?» Владислав говорить, що всі підходять, навіть не було таких випадків.
-Всі вони різні, як люди, і їх поведінка та звички не залежать від віку, чи фізичних особливостей: хтось грайливий, хтось більш спокійний та врівноважений, це їх характер, — пояснює начальник кінологічного підрозділу 5 Слобожанської бригади, Анатолій Сабодаш.
Фахівці стверджують, що собак. як і людей, можна поділити по психотипам: сангвініки, холерики, меланхоліки та флегматики.
ПРОГРАМА НАВЧАННЯ
Тож, як тільки маленькі собаки потрапляють до Нацгвардії, вони обов’язково проходять базовий курс, де їх навчають командам «сидіти», «лежати», «поруч», а вже потім «освіту» спеціалізують з різних направлень: пошук вибухівки та зброї (саме тренувань на пошук наркотиків кінологічному підрозділі 5 Слобожанської бригади). Як саме? Їм дають понюхати елемент зброї чи вибухівки, а потім песики зобов’язані знайти предмет, від якого йде запах саме зброї чи вибухівки. Звичайно, виходить не все відразу. Щоб собака серед десятків запахів (їжі, поту, парфумів, алкоголю, бензину) безпомилково визначала предмет з потрібним запахом, треба багато-багато годин тренувань, і багато-багато терпіння і кінолога, і його вихованця.
Додайте ще заняття чотирилапих службовців на здоланні смуги перешкод і тренування з затримання зловмисників, і ви зрозумієте, що бездіяльно валятися у вольєрі і гризти кісточку просто ніколи.
НАГОРОДА – М’ЯЧИК
Як і в людській школі за гарно виконане завдання службових «друзів» нагороджують. Але не ласощами, а так званим апортувальним предметом –м`ячиком, який так ласо із задоволенням чотирилапі гризуть, після того як виконують завдання. Чому м’ячик? Діана Краснікова, представник прес-служби 5-ї Слобожанської бригади ОТО НГУ, розповіла про те, що не завжди ласощі стають мотивацією:
-По-перше, собака може вже бути не голодною перед тренуванням, по-друге, — треба дотримуватися здорового харчування і бути завжди у відмінній формі.
Антей і Ерік – собаки молоді й грайливі. В них буває веселий настрій, коли зовсім не зовсім не хочеться виконувати завдання тренера, хочеться пригати, бігати, перекидатися і навіть хапати один одного за вуха і хвіст. Але ж за незадовільну поведінку — відмову від виконання завдання, агресію чи неслухняність — можуть і покарати: змусити сидіти у вольєрі, не дати м’ячика та позбавити пестощів від наставника.
-Бити або позбавляти їжі тут ніхто не буде. Якщо собаку вдарити – вона відповість агресією на агресію, і тут ще питання кому стане гірше, — говорить Анатолій Сабодаш.
Під час нашого візиту, настрій Антея і Еріка був чудовий. На той час випав перший сніг, і собакам у задоволення було бігати, валятися у снігу та піддражнювати один одного. Анатолій (і навіть автор цих рядків) непомітно ховали муляжну зброю та «вибухівку» (таку собі баночку зі специфічним запахом, яку почують лише треновані собаки) в дорожні сумки з купою різних речей, коробки, таємні місця в автомобілях, але ж Ерік і Антей пройшли іспит. Для псів це не склало жодних зусиль, хоча іноді різні запахи і збивали, але у решті решт кожен з них знаходив свою ціль.
Складніше працювалося нашим меншим друзям у закритих приміщеннях. Спочатку це був коридор, напівтемний та довгий, де мабуть, відчувався запах колишніх тренувальних предметів, якій зовсім збивав зі сліду псів, але все одно місце «підкладу» вони помічали одразу. Напрочуд у тирі, де панував ярко виражений запах пороху, пошук небезпечної «зброї» був трошки легший та вправніший для Еріка та Антея, і їм це вдалося менш ніж за 2 хвилини.
Антей спеціалізується на пошуку вибухонебезпечних предметів, Ерік же на пошуку зброї, і все одно, обидва собаки вправно знаходять і те і інше у заданих службовцями умовах на тренуванні.
Собак звісно, як і кінологів розподіляють на різні види діяльності та служби: вони можуть спеціалізуватися на пошуку мін, вибухівок, зброї, але під час зміни вони також можуть здійснювати конвоювання, експедицію, охорону підсудних та охорону громадського порядку і особливо важливе – відправлятися на службу у зону АТО рятувати життя та захищати країну.
Багато з собак які потрапляють саме у зону АТО з 2014 року рятують життя службовцям, отримують контузії, поранення, депресії, стрес, і також не обходиться без загиблих. Як і люди, вони почесно несуть службу, і там же гинуть. Вихованець кінологічної підрозділу 5 Східної ОТО НГУ Емір у 2016 році знайшов величезну кількість тротилу при обшуку автобусу у зоні АТО, тим самим запобіг ввезти небезпечно-вибухової речовини на територію України.
Вже літніх собак тут не віддають до притулків, не усипляють, не вбивають, а навпаки дуже часто їх забирають службовці щоб ті у спокої та комфорті доживали останні дні, іноді їх забирають і звичайні люди.
Цікаво те, що пам’ять у таких тварин живе ще довго, і в Інтернеті гуляє сотня історій, коли після відставки, вже на офіційній пенсії собакам все одно вдавалося виконувати свої обов’язки – знаходити злочинців та зброю, тим самим продовжувати рятувати життя громадян.
Ольга Буднiк, фото автора
