Неприємна ситуація із волонтерським наметом «Все для перемоги» у центрі Харкова не завадила згадати його засновника. Цього дня йому б виповнилося 57 років. Та Сергій загинув ще у 2015-му. У чорне для Харкова та України 22 лютого того ж року. Тоді на шляху ходи, що вшановувала річницю революції Гідності вибухнули міни. «Відморозки» найняті спецслужбами ворога виконали свій план. Загинуло четверо людей. Дев’ятеро – отримало поранення. Винуватців й досі не покарано – суди тривають вже більше трьох років…
Згадати Ігоря Толмачева зібралося декілька десятків чоловік. Серед них були харківські волонтери, активісти майдану, керівництво місцевих «Правого сектору» та «Національного корпусу», представники обласної ради, і просто небайдужі харків’яни. Не обійшлося і без відвідин заходу представниками міської ради. Що правда, як виявилось, чоловіки із депратаменту міського благоустрою прийшли зовсім не для того аби пом’янути Ігоря Толмачева.
— Вони тут винюхують, шукають до чого можна тут можна прискіпуватися, — говорить голова обласної організації «Правого Сектору» Юрій Ліхота.
Представники харківської влади пробули біля палатки не довго. Коли активісти вирішили покликати поліцію чиновники швиденько пішли геть. Але неприємний осад залишився. А всі присутні одразу погодились – департамент благоустрою намагається знайти законний, чи принаймні, схожий на такий, чин за допомогою якого палатку можна було б знести. Відповідна петиція вже набрала необхідних 5 000 голосів на сайті Міськради. А Генадій Керенес відверто заявив, що і сам підтримає знесення. Що теж не дивно, враховуючи роль харківського мера у «російській весні» 2014 року.
Толмачова поминали цукерками та солодкою водою – розпиття алкоголю у громадських містах заборонено.
— Ігор створив цю палатку. Він придумав дизайн, він застосував концепцію за якої це не просто пункт збору волонтерів, а справжній музей Майдану та АТО, — говорить громадський активіст Володимир Чистилін.
Також він згадує, що Толмачов був першим українським волонтером. Він збирав допомогу постраждалим у моторошному землетрусі у Вірменії. Він завжди прагнув допомагати оточуючим. У Ігоря залишились дочка й мати, а вже після його смерті оченята відкрила і його онука… А ще він залишив по собі символ Харківського Майдану намет «Все для перемоги». Його творіння і досі збирає під своїм дахом тих, для кого гідність, совість та Україна не пусті слова.