Повертаючись до історичних питань. Яка роль Святослава у розвитку державності Київської держави та влади Рюриковичів?
Для початку треба сказати, що сама династія і була сформована Святославом. Він був народжений дуже «непростим» шлюбом. Його ім’я слов’янське, і це наштовхує на висновок, що він теж щось успадкував від місцевої аристократії. Але ім’я його батька Ігор, від скандинавського Інгвар. Мати – Ольга, або ж Хельга, теж скандинавське. Я і не впевнений, що її справжнє ім’я Ольга… Скоріше це означає її приналежність — «Олегова».
Можливо дочка Віщого Олега (Хельга)?
Можливо дочка, можливо кузина. Ми знаємо по факту, що Святослав успадкував і Новгород і Київ. Але це були дві різні території з двома різними функціоналами. Дозволю собі аналогію: як Барабашовка у Харкові і Успенський собор у Києві. Очевидно, що Святослав успадкував від батька Новгород. А від матері «те», що дало йому слов’янське ім’я. Взагалі, нормани, що засновували династії на інших землях зберігали свої скандинавські імена. Це стосується і Сицилії, і Британії, і Франції. Те, що Святослав був сином Ігора підтверджено у Візантійських хроніках. Але у середині Х ст. в Києві визріла, так би мовити, «гра престолів». У Ігора була неймовірна кількість родичів, згаданих у договорі з Візантією у 940 рр. Племінники, брати, кузени… Близько 20 кровно-кланових родичів. Хтось із них правив у Чернігові. У історії того часу закладений якийсь механізм об’єднання договорів між Києвом та Новгородом. Поки що про це достеменно невідомо. А що до Святослава, то Х сторіччя любило людей ризикових, людей здатних на сміливі, а часом навіть необдумані вчинки. Але так виглядало лідерство того часу. У тому часі лежать секрети легітимізації династії Рюриковичів які ми певно ніколи не розкриємо. Усі наші князі робили все, щоб відрізати від влади своїх родичів.
Постать Святослава досить суперечлива. По суті, він програв, хоч і героїчно, війну з Візантією. Дозволив у свою відсутність печенігам підійти до Києва. Дав себе вбити хану Курі. Причому достеменно невідомо хто намовив печенізького хана вбити Святослава. То все ж князь герой чи…?
Так, однозначно герой! Це воїн, що йшов з відкритим забралом, але це також і державник, що будував свою державу навколо своєї бойової дружини. Він був очевидно останнім київським князем, який будував державу відштовхуючись від оточення, а не від території. Його держава – це землі, якими керували його ближні люди. Звісно у той самий час і Ольга починала встановлювати кордони… Чому він знищив Хозарський Каганат? Чому хотів захопити Подунав’я? Він переводив економіку «на себе». Навіть поход на Візантію, це очевидно, вибір його дружини, його оточення. Та кількість золота яку він отримав від походів на Болгарію свідчить, що він «князь здобичі». Можна сказати, що й авантюрист. Про Святослава можна говорити різне. Але саме він заклав фундамент держави – це точно. Крім того, Святослав на початку правління і Святослав у 960-і роки це зовсім різні правителі. Я переконаний навіть, що він, попри свою відому антипатію до християн, прийняв би християнську віру й сам, якби встиг. З державницьких, політичних мотивів, звісно. Він вже переходив на інший рівень правління. Раніше було так: мати Ольга править – син Святослав у походах…
… а печеніги підступають до Києва у його відсутність…
Так, бо регулярного війська немає. Він зрозумів, що його держава – це не походи. Почав розуміти, що оточення скандинавів-вікінгів потрібно позбуватися. Це була величезна, надпотужна армія на той час – 6 000 варягів, але їм треба багато платити, це не регулярна армія. Крім того, у християнську віру за просто так вони б теж не перейшли (часто варяги-вікінги приймали християнство за винагороду, таким чином їх «умиротворяли» деякі європейські правителі — прим. ред.). Ти з ними живеш, з ними спиш, їси разом і звісно воюєш. Це важливий момент, бо саме за Святослава Київська Русь почала з «держави на колесах» перетворюватись на щось інше. Князь вже зрозумів, що основний прибуток — це не награбоване добро, а контроль торгових шляхів. Дніпро, Дунай, Дон – ці водні артерії давали гроші, причому без особливого ризику. Той хто йшов цими ріками мав платити за прохід, купці залишали гроші у тому ж Києві, продавали свої товари. Святослав хотів йти цим шляхом, тому не потрібно вважати його просто вікінгом, що шукав здобичі та хорошої бійки – він був правителем.
«Культ Святослава» у ХХІ сторіччі, просування його, як особистості почався в Росії. І в Україні його активно PRили саме проросійські, навіть відверто українофобські сили. У тому числі люди пов’язані з Медведчуком. Але сталося навпаки, в Україні саме патріоти та націоналісти найбільше шанують його. Чи не матиме це негативних наслідків?
Справа в тім, що Святослав у Росії це саме «культ». Його «відкрили» там не історики, а люди, що мають стосунок до релігії, до язичництва. Самі російські історики ніколи не бачили Святослава своїм правителем. Ольгу – так, Володимира – безумовно. Але не Святослава. І справа у його зовнішності – вуса й оселедець. Саме так його описують хроніки. Саме тому його часто називають «запорожець на Русі». Це дуже банально. Коли почалась романтизація козачини у ХІХ сторіччі російські історики побачили, що Святослав це трошки «не то». І через те, що Святослав не був бородатим, у Росії його просто «поховали» як історичну персоналію.
Але ж вуса і «оселедець» не були чимось незвичайним для скандинавських воїнів того часу? Не він же один був такий?
Воно то так, але росіянам він був схожий на «хахла». Банально, але факт. Ще у ХVIII ст. серед московських істориків сформувався образ Київського князя на престолі. І його неодмінний атрибут – борода. І крапка. А Святослав як шанований правитель і по зараз залишається на мрагінезі, серед язичників. В Україні все було трошки інакше. Початок його популяризації потрібно шукати у романтичній добі ХІХ сторіччя. У Грушевського, у Аркаса…Для України це позитивний приклад і особливо у наш час. Зараз, як ніколи, нам потрібні відвага та сила Святослава Хороброго.
