Саботаж, колабораціонізм чи все разом?

Саботаж, колабораціонізм чи все разом?
фото интернет

В умовах гібридної війни, яку розв’язала Російська Федерація і де інформаційна складова складає більшу частину активних операцій ворога, вирішальне значення має не менш активна протидія агресору. Верховною Радою України, 12 травня 2015 року, була прийнята Постанова №373-VIII „Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей і молоді”, якій пунктом 2.4 Постанови Верховної ради України від 12 травня 2015 року передбачено „створити та організувати демонстрацію в регіонах України та дипломатичних представництвах України за кордоном пересувних виставок доказів російської агресії”.

Мета створення пересувних виставок – показати громадянам України реального ініціатора і учасника цієї гібридної агресії та його участь у ній. Необхідність полягає в тому, що російська пропаганда і його агенти в Україні, адепти Русского міра, представляють події в Криму і на Донбасі так, як це трактує кремлівська пропаганда, а саме, що Крим став російським з волевиявленням мешканців Криму, а на Донбасі йде громадянська війна. Створення пересувних виставок доказів збройної агресії РФ проти України і дозволила б надати спротив кремлівській пропаганді та довести до людей в різних куточках України правдиву інформацію про збройну агресію РФ проти України.

Проте, не все так складається, як ведеться в Постанові. Щодо того, як ця Постанова виконується на місцях, вірніше, як не виконується, ми писали раніше. Тому, виникло питання дослідити причини фактичного саботажу владних приписів.

В травні поточного року ми звернулися із запитом до КМ України щодо ходу виконання пункту 2.4 Постанови Верховної ради України з метою вияснення, а як виконується Постанова в інших регіонах України. КМ своїм від 18.05.2017 № 17-17/1147 відреагував на наше звернення шляхом перенаправлення звернення до ряду міністерств, обласних та Київської міської державних адміністрацій.

З отриманих відповідей від міністерств, обласних держадміністрацій можна зробити висновок, що пересувних виставок доказів російської агресії в Україні, окрім постійно діючої в Національному військово-історичному музеї України, про що свідчить лист департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики міністерства оборони України від 02.06.2017р. №404/4/3693, не існує. Ряд областей повідомили, що вони мають стаціонарні виставки та пересувні, але вони представлені експонатами, що свідчать про героїчні вчинки воїнів, учасників АТО, волонтерів, громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України. Проте, всі ці виставки не мають музейних предметів, які б свідчили про збройну агресію Російської Федерації проти України.

Тобто, всі ті експозиції і заходи, на які посилаються у своїх відповідях міністерства і облдержадміністрації, не відповідають на питання: „З ким воюють українські воїни на Донбасі та хто вбиває і калічить українських воїнів на Донбасі?” і не є пересувними виставками доказів російської агресії.

З метою повного з’ясування причин невиконання, чи саботажу у виконнанні пункту 2.4 Постанови Верховної ради України, виникла необхідність у додатковій інформації. Оскільки пунктом 2.3 Постанови передбачено „розробити методичні рекомендації щодо представлення подій, пов’язаних з окупацією Криму Російською Федерацією та проведенням АТО…”, в липні 2017 року ми знову звернулись до КМ України з проханням „повідомити, чи створені такі методичні рекомендації і, якщо створені, то як саме в них відображено порядок формування та наповнення музейними предметами пересувних виставок доказів збройної агресії Російської Федерації проти України та порядок функціонування”. Також, пунктом 2.7 Постанови передбачено „забезпечити в установленому порядку фінансування зазначених заходів за рахунок коштів державного бюджету України, а також за рахунок залучення волонтерської, благодійної та спонсорської допомоги. Також просили повідомити, чи виділялись з державного бюджету кошти на створення пересувних виставок доказів збройної агресії Російської Федерації проти України і, якщо виділялись, то кому і як вони використані.

Перша відповідь, по суті, надішла від Секретаріату КМ, де повідомили, що „запит відповідно до частини третій статті 22 ЗУ „Про доступ до публічної інформації” надіслано до Мінкультури, МІП (Міністерство інформаційної політики), МОН (Міністерство освіти і науки), Мінмолодьспорту, Міноборони, МЗС (Міністерство закордонних справ), Мінфіну, Українського інституту національної пам’яті, обласним, Київській міській держадміністраціям для розгляду та інформування запитувача інформації в установленому порядку.

Першим відгукнулося Міністерство юстиції України, яке своїм від 27 липня 2017 р. № 28660/150-0-6-17/7.2 проінформувало нас, що „головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури і мистецтв, є Міністерство культури України, яке діє відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою КМ України від 03 вересня 2014 року №495, а головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, є Міністерство фінансів України, яке діє відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою КМ України від 20 серпня 2014 року №375.

На запит відгукнувся і Український інтститут національної пам’яті (лист від 02.08.2017 №01/1549), який повідомив, що „методичних рекомендацій що стосуються агресії Російської Федерації в Україні Інститут не готував”.

Інші міністерства від відповіді на запит утримались. Зате інші адресати з областей своїми відповідями підтвердили факт відсутності єдиних методичних рекомендації та спеціалізованих пересувних виставок доказів російської агресії в Україні.

Зважаючи на отриману інформацію та ігнорування рядом міністерств надати інформацію, 28.08.2017 року нами повторно було подано запит до КМ України, в якому просили чи створені Міністерством культури України на виконання Постанови Верховної ради України від 12 травня 2015 року №373-VIII „Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей і молоді”, методичні рекомендації щодо пересувних виставок доказів російської агресії і, якщо створені, то як саме в них відображено порядок формування і наповнення музейними предметами пересувних виставок доказами збройної агресії Російської Федерації проти України та порядок їх функціонування та чи є вони обов’язковими для музейних установ всіх форм підпорядкування.

Також, повторно просили повідомити, чи виділялись Міністерством фінансів України з державного бюджету кошти на створення пересувних виставок доказів збройної агресії Російської Федерації проти України і, якщо виділялись, то кому і як вони були використані.

Цього разу зазначені міністерства свої відповіді надіслали.

Міністерство фінансів України своїм від 08.09.2017 №07030-03-28-650/669 повідомило, що „У Державному бюджеті України на 2017 рік цільові видатки на створення пересувних виставок доказів збройної агресії Російської Федерації проти України не передбачені. При цьому, вказані виставки можуть здійснюватись музейними закладами в межах їх основної діяльності та відповідного фінансування за рахунок коштів, передбачених на їх функціонування. Зокрема, міністерству культури України у Законі України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” за бюджетною програмою 1801190 „Забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек та культурно-просвітницьких центрів” передбачені видатки у сумі 508 993,0 тис. грн”.

Міністерство культури України своїм від 03.10.2017 № 1546/9/53-17 відповіло, посилаючись на положення Закону України „Про музеї та музейну справу” коротко і вичерпно: — „ розробка методичних рекомендацій не належить до повноважень Мінкультури”. Все просто і ясно. Ну, не передбачив цей закон агресію РФ проти України. Не перебачив і спеціалізованих пересувних виставок доказів збройної агресії РФ проти України, і про методичні рекомендації щодо їх створення закон теж не передбачив. А війна йде…

Тобто, фінансування було, а методичних рекоменцій – немає. Як немає і пересувних виставок доказів збройної агресії Російської Федерації проти України.

То ж виникають питання: А для кого Верховною Радою приймалась Постанова №373-VIII „Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей і молоді” ? Кого стосується створення пересувних виставок доказів збройної агресії РФ проти України. Хто відповідальний за реалізацію Постанови? Звичайно, що можна посилатись на той же пункт 2.7, де передбачається фінансування пересувних виставок доказів збройної агресії Російської Федерації не тільки за рахунок коштів Державного бюджету України, а також „за рахунок волонтерської, благодійної та спонсорської допомоги”. Але ж така допомога потребує ініціативи і, знову ж таки, методичного забезпечення, чого не спостерігається ні на рівні міністерств, ні на рівні обласних державних адміністрацій, ні на рівні методичних центрів, рад примузеях.

Не можна сказати, що взагалі нічого не робиться за цією постановою ВР. Частково вона виконується. Створюються виставки присвячені героям АТО, але вони не відповідають на питання: „Хто вбиває і калічить наших воїнів?” І це в умовах війни. Війни, яка буде продовжутись до того часу, доки умами росіян буде володіти ідеологія Русского міра. Чи усвідомлюють ті, хто готував цей документ, повинен був його виконувати, що така їх бездіяльність, а швидше за все діяльність якщо не саботаж, то „тихий” колабораціонізм? Більш за все усвідомлюють, розуміють… І сподіваються на „службову недбалість”.

То ж не слід буде дивуватись що ворога в Україні будуть зустрічати з хлібом-сіллю.

Андрій Безуглий

 

 

 

Загрузка…