Останнім часом, увага всієї української спільноти прикута до чергових виборів голови держави. Безперечно, від нашого вибору багато чого залежить, адже президент – це гарант наших прав і свобод, обличчя України на міжнародні арені (єдиний, хто презентує країну без будь-яких директив або довіреностей), а також, головнокомандувач військ, які в умовах відкритої військової агресії Росії достойно захищають нашу з вами свободу. Також, саме Президент надає на затвердження Верховної Ради кандидатури Міністрів оборони та закордонних справ, Генерального прокурора, голови Служби безпеки, особисто призначає весь вищий керівний склад Збройних сил, СБУ, розвідки.
Проте, якою б важливою не була для долі країни посада Президента, не слід забувати, що є речі, більш важливі аніж ті вибори. Адже на сьогодні починає здаватись, що у вирі виборчих перегонів люди забули, що вони громадяни єдиної країни. Переглядаючи соціальні мережі, та особисто спілкуючись із друзями та знайомими, розумієш, що Україна сьогодні, як і п’ять років тому, перебуває на краю масштабного громадянського конфлікту. Проте, є важлива відмінність. В 2014 році «Майдан» та «АнтиМайдан» сповідував різні світоглядні цінності, а весною 2014 року ми зупинили наступ російської агресії. Заплатили криваву ціну. Втратили частину території. Тому, тяжко чути від людей, які разом пройшли Майдан та війну, що вони поділилися на «порохоботів» та «зрадофілів», звинувачують один одного в підтримці одного з кандидатів в Президенти. Як на мене, значна частина українського суспільства стала жертвою виборчих технологій. Тому треба пам’ятати кілька речей.
По перше, у другий тур не пройшли кандидати Кремля. Другого Януковича вже не оберуть. Тому, для Росії вкрай потрібен відкритий громадянський конфлікт в Україні та делегітимація підсумків виборів. Військово-політичне керівництво РФ розуміє, що сьогодні просування відкрито проросійського кандидата вже не можливе, отже, ставка буде робитись на провокування конфлікту всередині країни, головним чином серед патріотичної частини суспільства.
По друге, не треба забувати, що Україна – держава з парламентсько-президентським конституційним устроєм, де вага та роль парламенту є аж ніяк не менш важливою, аніж голови держави. Тому завтрашні вибори не є остаточними, після вибору гаранта, нас очікує інший, доволі таки важливий вибір, а саме, формування життєздатного парламенту. Отже, наслідки виборів будуть все одне корегуватись діями парламенту теперішнього та обранням нового складу Верховної Ради.
Отже, головна задача яка стоїть перед Україною зараз, це проведення виборів демократично, без суттєвих порушень. Адже новообраного президента має визнати міжнародна спільнота. Для цього, необхідно уникати будь яких провокаційних закликів до зриву виборів. А після підрахунку результатів волевиявлення прийняти того, кого обрав народ України, та не допустити розколу країни на два ворогуючі табори. Хай кожний із нас зробить свій вибір, а після того прийме вибір всього народу України, який би він не був.
Остап Смерека
