Хозарсько-аланський спадок Харківщини

фото інтернет

Харківська область це не лише один за найбільш розвинених регіонів України. Це ще й регіон, у якому чи не найактивніше досліджують археологічну спадщину Хозарського каганату. Колись (650 – 969 р.р.) ця могутня держава, заснована тюрками, володіла землями від Уралу на півночі до Північного Кавказу на Півдні. У зеніті своєї могутності данниками каганату були землі східних слов’ян із Києвом включно, а на Сході хозари контролювали Північно-Західні території сучасного Казахстану. Розповсюджувалася влада хозарських каганів на сучасну Харківщину. Проте самих хозар тут було небагато. Зате Хозарський Каганат представлений у нас самобутньою та поліетнічною салтівською культурою. Її назва походить від села Салтів, де вперше були знайдені відповідні археологічні знахідки. Саме цьому було присвячено науково-дослідну конференцію «Салтів – північно-західний форпост Хозарського каганату». Географічно салтівська культура охоплювала територію від сучасної Слобожанщини до Подоння, та навіть частково до Криму.

— У восьмому сторіччі хозари переселили сюди племена аланів (пращурів сучасних осетинів) та інших мешканців Кавказу та Закавказзя. Дорогою вони «причіпляли» до себе інші іракомовні, тюркські та фіно-угорські племена. Тому археологічні знахідки салтівської культури часто дуже різняться за своїм етнокультурним походженням, — говорить завідувач Археологічного відділу Харківського історичного музею Віктор Аксьонов.

Судячи з усього переселення аланів з батьківщини на Північному Кавказі було цілком добровільним. На той час їх рідний регіон потерпав від високої сейсмічної активності. Острах перед землетрусами вони перенесли і на землі майбутньої Слобожанщини. Їх житла мали характерні антисейсмічні конструкції, що не мали сенсу на новому місті. Крім цього, алани мали певні поблажки у оподаткуванні перед своїми хозарськими правителями та досить автономну систему управління.

— Археологічні данні свідчать, що самі хозари навідувались до цих країв не часто. А писемні джерела вказують, що хозарські судді (касії) чинили свій суд на цих землях за законами місцевих народів. Тобто, для того, хто скоїв злочин у аланському племені покарання могло бути зовсім іншим, ніж наприклад для злочинця — слов’янина, — розповідає кандидат історичних наук Володимир Колода.

Археологічні знахідки свідчать: збірна солянка хозарських данників під проводом аланів жила досить заможно. У них була власна розвинена металургія, різні культури поступово збагачували одне одного не втрачаючи самобутності. Поховання мусульман, язичників, не ідентифіковані іудейські поховання та навіть поховання християн свідчать про це. Звісно, переселяючи такий масив племен на свої західні терени хозари переслідували свою мету.

— Хозарам на східному краю своїх володінь був потрібен потужний форпост. Народи, що жили тут, часто мали міжусобні конфлікти. Це природно: уявить собі ось цей увесь міжетнічний контингент та ще й слов’яни, що почали надходити із Заходу. Але коли приходив спільний ворог усі вони об’єднувалися, щоб дати відсіч, — сказав Віктор Аксьонов.

У Історичному музеї зараз діє виставка, де зібрані археологічні знахідки, що належать до салтівської археологічної культури. Коштовні прикраси із золота, срібла, бронзи та різнокольорового скла; зброя; елементи поховальних обрядів та предмети побуту – усі вони породжені унікальною культурою, що щезла так само несподівано, як і з’явилася. І виною цьому не лише руйнівний похід Київського князя Святослава Хороброго у 960-х роках, що розбив Хозарський каганат.

Як кажуть історики, проблеми Хозарського каганату почались ще раніше. Міжнаціональна, міжконфесійна держава рано чи пізно почне розпадатися. Верхівка, що сповідувала іудаїзм увійшла в конфлікт з мусульманськими та язичницькими групами. Спалахнула неминуча громадянська війна. Після неї та розгрому від Святослава, Хозарський каганат розпався. До того ж почалась посуха, що не лише підірвала економіку строкатих за національним складом земель, а й примусила місцеве населення покинути свій дім. Алани та деякі інші «кавказькі» племена повернулися до себе на історичну батьківщину. А ті хто залишився асимілювалися між прийшлими слов’янами та половцями.

Втім, археологічні знахідки залишили пам’ять про тих людей та часи у яких вони жили. І, неочікувано, Харківщина стала одним з головних регіонів не лише України, а й світу, що постачає нам археологічні данні про Хозарський каганат. Навіть враховуючи те, що саме хозарської складової тут було небагато. Парадокс. Як і те, що назва самого села Салтів, на честь якого була названа переважно аланська культура, того ж таки аланського походження.

Зараз досліджена лише невеличка частка поховань та городищ салтівської культури. У майбутньому на нас очікують нові відкриття.

Загрузка…