Несколько дней назад в социальной сети Фейсбук известная волонтер Светлана Шишкина опубликовала свой большой пост о том, как она видит Сергея Быстрова. В самом тексте, который мы публикуем без купюр и сокращений, нашему «герою» заданы несколько вопросов, на которые у него не нашлось ни одного ответа кроме оскорблений и постов с фотографиями ягодиц и головы.
Лонгрід про Сірьогу Бистрова або Анатомія патріотичного віртуального аферизму.
Днями журналіст Ігор Русин виклав ряд матеріалів про відомого у вузьких кругах Сергія Бистрова
/o-tom-chto-ne-voshlo-ili-snova-o…/ (тут, до речі, феэричне відео де Бистров роповідає про свою міфічну контузію, а також махає липовим посвідченням «журналіста» медіагрупи Накіпєло – мммм, як цікаво)
І понеслось лайно по трубах – на журналіста налетіли з прокльонами, погрозами та образами свідєтєлі віртуальних подвигів святого Серго. Хоча більшість того, що написано Русиним – правда, а більшість тих, хто це коментував не мали жодного стосунку до викладених подій. Принаймні, ті факти, які відомі мені особисто, точно відповідають дійсності. Власне, саме тому я і вирішила написати цей пост, щоб як очевидець висловити свою особисту думку та позицію.
Будемо відверті, аферисти та шахраї були в усі часи людства і в будь-якій сфері. Але у часи великих суспільних зламів та швидких епохальних змін вони цвіли особливо буйним квітом, бо в мутній водичці ж найжирніша риба. І якщо прозаїчного вора можна легко впіймати за руку, то афериста важче, набагато важче. Тут треба відчувати та бачити ознаки, деталі, бо диявол саме в них.
Тож, на самому початку, я трохи препарую дуже топорну, відверто наглу, але досить дієву систему, за якою Бистров гребе чимдуж до хоч якогось корита і накопичує навколо себе досить сталий фанклуб захопленої публіки. Коли ви триматимете в голові цю систему, то ті факти, які я викладу нижче, а також ті, що виклав Ігор Русин, будуть розумітись глибше і вся логіка паразитування Бистрова у суспільно-громадському середовищі Харкова сприйматиметься як цільна картина. Отже…..
Пункт 1. Зробити селфі. Селфі, селфі, селфі. Всі, більш-менш значущі події та персонажі в Харкові, в Києві, Одесі, Мухосранську та Залупинську під пильним поглядом Бистрова. Усі кіборги поіменно, усі відзначені орденами, званнями, медалями військові, а ще Лойко, Саакашвілі, Яніка Меріло, Ахтем Сєйтаблаєв, Степан Хмара, Ада Роговцева, Вадим Довгорук, Арестович, Олексій Горбунов, Іса Акаєв, полковник Гордійчук, Давтян, Хомчак, Олександр Доній…. людей, яких він десь, колись, якось впіймав на концерті, на виставці, в ресторані, в туалеті, на вулиці, в потязі та заселфився з ними – море. Багато з них не знають ні хто такий Бистров, ні звідки він. Слід зазначити, що одним з вагомих постачальників цього селебрітіс-розмаїття у житті Бистрова є Олексій Баркоф, якого особисто я дуже поважаю, але який — так сталося — ну…. не особливо звертає увагу на репутацію декого зі свого оточення. Як власник ресторану Небо у Дафі, він, в принципі, дуже часто влаштовує якісь презентації, організовує концерти, виставки, спонсорує усілякі патріотичні заходи. І за це йому респект і лайк! А от Бистров підмазується до всього цього на правах #яжедруг та #явоював і на афтепаті вже «полює» на знаменитостей: хоча б заселфитись, а як пощастить, то пропустити разом чарку-другу та встановити якийсь особистий контакт (читай: набрехати з три короби).
Пункт 2. Що після селфі? Ну по-перше, селфі зі знаменитістю – це ж круто і купа лайків у ФБ! Але наступний крок не просто викласти фотку, а щось написати, накшталт «Нам разом було куруто!» чи «Ти найкрутіший кого я знаю, завжди з тобою!». Маячня? Ну можливо. Але коли тебе хтось тегнув під сумісним фото ти ж не зможеш не відповісти. Тож більшість «впольованих» звичайно ж відписується у такому само приятельському позитивному тоні. А потім може бути ще раз, через деякий час з написом «З Днюхою братуха, ми непереможні» або щось таке. І у підписників та оточуючих мимоволі складається стійке враження, що Бистров настільки велике цабе, що він реально на «ти» з такими людьми. Отже… реальний герой! Беззаперечно!
Селфі на могилі…це окреме зашкварне дно(( навіть коментувати не буду
Пункт 3. Робота з масовкою. Основний кістяк його фанклубу – це жінки. Наші, українські, не розбещені галантністю чоловіків, компліментами та увагою жінки. Бо Бистров, як вправний аферист та альфонс, бере їх своїм зеківсько-гусарським нахрапом та наглістю, які жінки, чомусь, сприймають як мужність, прямоту та впевненість у собі. «Если бы твою красоту можно было обналичить, то не в каждом банке было бы столько денег» — це чула кожна без винятку з тих, кого він брав на приціл та щось хотів отримати. Але і не жінками єдиними.
Пункт 4. Гроші. На які гроші живе та невпинно бенкетує наш полум’яний активіст та волонтер, якщо вже шість років, щонайменше, він ніде жодного дня не працював? От чесно, мене особисто на волонтерство фінансово вистачило ненадовго і лише минулого року я змогла остаточно погасити борги, ломбарди та кредити, яких нахваталася у 2015-16 роках. Тож, мені є з чим порівнювати.
Коротше, якось так схематично все це виглядає.
Отже, тепер поїхали скальпелювати в хронологічній послідовності.
САВУР-МОГИЛА.
Це найперша з «хероїчних» сторінок цього «хероя» і єдина, яка хоч якось дотична до реальної війни. Безпосередьо про віськоий шлях нічого не буду писати: є реальні свідки тих подій, ті, біля кого він — колишній зек — був на Савурці. Тож це вони мають розповідати. Акцентую! Не ті, хто бачив його «десь в тих краях» чи ті, хто «я точно знаю, що він воював – мені казали», а тільки і саме ті, з ким він безпосередньо був поруч, коли лишень починався перший бій біля Савур-Могили. Бо в реальному бою Бистров не був, в принципі . Наприклад, Волох Олександр може розповісти та інші харківські воїни. Правда є один нюанс – всі ці люди вже давно Бистровим забанені, бо правда, яку вони про нього можуть розповісти, така неприглядна.
Від себе зазначу лишень те, що він там був. Це факт. І це ніхто і ніколи не намагався спростувати. Його присутність там вимірюється годинами. І це теж факт. Тож….. Використовування своєї присутності в далекому 2014 році протягом кількох годин в реальному бою (ба, навіть лишень на самому початку бою), здоровенним мужиком протягом наступних шести років війни, коли він тепло жив, смачно жер та протирав штани у Харкові, для вибивання собі привілей, бонусів, УБД, грамот, орденів, променів слави – це нижче плинтуса.
Основне запитання: на підставі чого наш «херой» отримуэ УБД?
До речі, а чи відомо широкому загалу, що Сірожа Бистров кілька років тому (навесні 2016го), ну дуже хотів подаватись ……. на орден Богдана Хмельницького! Для мене це була новина з серії «Що, б%#ть????». Але там, мабуть, дах від манії величі так поїхав, що аж кукуха поплавилася. У власних очах нашого сміливця, сам факт того, що він кілька днів провів у таборі і кілька годин у реальному бою – це такий героїзм найвищого гатунку, що достойний, мабуть, і Героя України. А ви тут якийсь орден для нього зажали! Його швидко тоді заземлили та напхали по самі гланди притямні люди, але сам факт. Хоча медальок та грамот воно собі повибивало багацько. Ось, помилуйтеся:
А ще до піару на темі Савур-Могили бистрова міцно прив’язав роман Андрія Пальваля «Савур-Могила. Військові щоденники». Декілька глав у ньому були написані Максимом Музикою. Особисто до Музики в мене жодних претензій. Ну, окрім, знову ж таки, нерозбірливості у зв’язках)) То Настя «пілотка» Леонова, то Бистров…. Ну, то таке, вже дорослий – розбереться. А от з презентацією роману про Савурку в червні 2017 у Києві повторилося, майже те саме, що з першим романом Сергія Лойка (про це, нижче). Бистров – як людина якій нема чим займатись, в принціпі, їздив по усіх усюдах з тим романом: і презентація у Харкові (тут я писала про свої враження https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1519291408162520&set=pb.100002450275702.-2207520000..&type=3), і презентація у Києві, і книжковий ярмарок (скрін під постом). На презентації у Києві у 2017му та сама ганьбища, що і з «Аеропортом» Лойка – у залі сидять хлопці, які були на Савурці у найзапекліших боях, і їх на сцену ніхто навіть думки не має запрошувати, а на сцені Бистров отримує грамоти і авемарія. Просто блювати хотілось. У скрінах, до речі, я виклала переписку з організаторами презентації у Києві: мої кометарі, звичайно ж, ще тоді потерли, але скріни не горять.
ВІННИЦЬКИЙ ШПИТАЛЬ або КОНТУЗІЯ СОВІСТІ
Абсолютно підтверджую все, що було написано в матеріалі Ігоря Русина!
Після кулевого поранення в ногу наш «херой» поїхав лікуватись далеченько – у Вінницю. Чому? Бо тут, у Харкові, всі його знали як зека і заробити бонусів на кулі в нозі нічого не можна було. А там його ніхто не знав, тож, він одразу став героєм Савур Могили – горів у танку, витягав поранених, розгромив самотужки Псковську дивізію, дав бій марсіанам і т.д. Страшно уявити той рівень героїзму на словах!
Знову ж таки, предметно про це можуть розповісти саме волонтери з Вінниці, скільки він там собі наколядував бабла та подаруночків. Знову ж таки, реабілітація в ОАЕ і таємничі суми, які просто зникли в нікуди…. А вінничани так само підтвердять слова Русина.
В мене лише чисто медичне питання. Яким чином можна отримати контузію від кульового поранення в ногу?)))) але ж саме контузією цей аферист кічився напрво і наліво вже тут, у Харкові.
КІБОРГ.
Ще один кейс бистрова – кіборги. Саме на цій темі він вперше вистрелив у публічному просторі від Я ніхто до Я кіборг.
Вся ця темка заварилася під прикриттям фотосесії Сергія Лойка у Донецькому аеропорту. Світлини захисників аеропорту – епічні, потужні – облетіли весь світ і, беззаперечно, стали вже невід’ємною та яскравою сторінкою цієї війни. Тому недивно, що виникла ідея створення цілого календаря з цими світлинами. Ланцюг виглядав так: Сергій Лойко(фотограф) – Максим Музика(був у ДАПі, задружився з Лойко) – Бистров (вправний вилизувач *упи, задружився з Музикою у таборі під Савуркою). Тож, так сталося, що продавцем календаря «Кіборги», після виходу першого накладу, у Харкові став саме Бистров. Він швиденько перекинув цю функцію на мене (я погодилася, бо мені це було цікаво). І тут Бистрову поперло…..
Для презентації календаря Лойко особисто приїхав до Харкова. Сама презентація була організована дружиною Бистрова Юлею (вона, власне, була генератором багатьох ідей, які по факту видавались Бистровим як його власні) у Палаці студентів Юридичної академії. А, так би мовити, приймаючою стороною був Олексій Баркоф – вже згаданий мною вище, власник ресторану Небо у Дафі. Власне він і був тим потужним фінансовим ресурсом, який зробив достойний прийом Сергію Лойко у Харкові.
Але найбільший профіт від того, що зорганізували інші (звичайно ж!) отримав Бистров. Бо афтепаті у ресторані Небо надали йому особистий достуі до Лойка, і до декого з кіборгів. Я вже не знаю що, як і у яких масштабах він брехав Лойку, але вже у романі Лойка «Аеропорт» Бистров значився як «Військовий експерт, кіборг». На хвилиночку – людина, яка жодного бойового дня не була на війні, людина, яка жодного дня не була в ДАПі, людина, яка, навіть, НІКОЛИ НЕ МАЛА СТОСУНКУ ДО ВІЙСЬКА! Ну, лише до наглядачів, коли відсиджувала строк. Хоча це навряд зараховується…. Під цим постом скрін, як такий собі, Данило Турчин красномовно запитує у Бистрова, власне, і про ДАП і про героїчне поранення на Савурці…
Але і після цього зашквару у бистрова вистачило сорому, наглості та ницості, на презентації вже роману «Аеропорт» видертись на сцену, панібратитись з реальними героями, роздавати автографии (!!). Чесно – мене просто нудило на тій презентації саме від бистрова. Я бачила в залі серед натовпу справжніх захисників ДАПу, яких на сцену не запрошували, у яких ніхто не намагався взяти автограф – їх ніхто не знав. І вони сиділи та аплодували….. Сірьожі Бистрову – аферисту і зеку. Гібридна війна, кажете? Ага. І герої теж гібридні. Але хто їх робить, тих героїв? Може ми самі, власною нерозбірливістю і небажанням вникати в суть речей?
А потім – як це і стало звичним для цього афериста – він цементував свої контакти з відомими людьми на тих самих афтепаті у Небі (якщо у Харкові), чи деінде – бо я не знаю жодного міста в країні, куди б Сірьожа не припхнувся на презентацію. І скрізь та сама відпрацьована Бистровим процедура: заселфитись-викласти пост-скласти враження «давніх друзів»- нещадно експлуатувати людину цією «несподіваною дружбою». Бо чесні відкриті люди, навіть подумати не можуть, що людина може аж ТАК нахабно та відверто брехати у вічі… Адже кожен міряє світ по собі. І я, так само, не одразу для себе розібралась остаточно, що таке – Сергій Бистров. Але розумні люди, врешті, розбираються з цим. Саме тому, коли в Харкові зорганізовувалась презентація наступного роману Сергія Лойка «Рейс», його найпершою та найголовнішою умовою була відсутність сергія бистрова в радіусі кілометра від нього та його книги. Якось так…
ПРАВИЙ СЕКТОР
Який основний інструмент бистрова? Правильно – селфі. Тож, випадкове зроблене на Савурці селфі з Дмитром Ярошем, геройська легенда про Савурку та якісь темні справ из людьми у погонах, навесні 2015го дали змогу бистрову вдертись на пост начштабу зорганізованого у Харкові 15 запасного бату ДУК ПС. А волонтерством для цього батальону напочатку займалась саме я. На моїй сторінці ви знайдете звіт про кожну акцію по збору коштів, які я проводила спільно з Viktoria Borzova та іншими волонтерами. На особистому ентузіазмі я протягла з волонтерством саме для ПС до кінця літа 2015го. Саме до цього часу я збирала кошти и сама закуповувала для батальону все необхідне. Жодного разу я не давала гроші в руки Бистрова. Більше того, коли виникла одного разу ситуація, що терміново потрібні були гроші для закупівлі того, в чому я не дуже шарила, то в батальоні мене попросили в жодному разі не передавати гроші через бистрова….. Показово, чи не так?
Так трохи пізніше від мене, покійна Тетяна Черкашина разом з Бистровим вирішили ставити палатки ПС (на пл.Конституції, на Університеті) по місту для сбору коштів. Мене теж запросили прийняти в цьому участь. Але я одразу напружилсь череза абсолютну непрозорість та непідзвітність роботи цих палаток: хто, скільки грошей там збирав — ніхто не знав. Шалена частина цих коштів, нерозумно, як на мене, витрачалась на сувенірні вироби з символікою батальону. Тобто, така собі, чорна грошова діра, фінансове керівництво якою цілковито перебрав на себе Бистров – бо саме він збирав гроші з тих палаток по місту, про що мені розпоідала Тетяна. Куди вони витрачались я не знаю і ніхто тоді цього не знав. Саме на цій темі у батальоні постійно виникали чвари та розбрат, нажаль. Скандали, врешті, і розвалили батальон восени 15го і особисто я вважаю прямим винуватцем цього саме Бистрова. Пост про Бистрова на сторінці Правого сектора вже виклали – вони не хочуть мати із цим персонажем нічого спільного. https://www.facebook.com/…/a.169921580…/2940072199612966
Влітку 2015 саме під проводом Бистрова у Харкові громили наркоаптеки разом з ментами. ПС разом з ментами, нікого не дивує? Отож. Не знаю, що він там доповідав керіництву, а в місті кожна собака знала, що громили їх на замовлення конкурентів «з сусідньої вулиці». В принципі, все, що написав Русин щодо Бистрова&ПС я підтверджую.
ВАЛАНТЬОР
Щодо волонтерства Бистрова. Точно не пам’ятаю, але, здається, це якось написав Рома Донік: «Я знав одного волонтера, який збирав гроші, а потім всього з трьома ящиками горілки об’їжджав половину лінії фронту. Так от повірте, жоден військовий ніколи не сказав, що він шахрай чи поганий – кожен сказав «Та він класний мужик, він нам допомагав, він до нас приїжджав, він супер». Але. Хіба це волонтерство? ні»
От, так зване, волонтерство Сірьожи – це те саме. Але, вже вибачте, ставити на важелі терезів реальне волонтерство та самопіар – ну, це ж неспівмірні речі!
Зазвичай, це має схему – хтось зібрав, хтось надав для фронту, хтось приготовив, хтось купив, а Бистров кудись героїчно відвіз (а може й не відвіз, ось, до речі питання у правосеків про «недовезене» бистровим ) і героїчно виклав тищупіцот фоточок , затегавши купу людей при цьому, для лайків.
Тому. Якась діяльність бистрова у цій сфері існує. Це факт. Назвати це волонтерством, у повному сенсі цього слова, я особисто, вже вибачте, не можу. Це вкладання часу та енергії (не стільки власної навіть), у самопіар та отримання лайків від нерозбірливого фан-клубу. Самореклама – це не волонтерство. Але «Красота в глазах смотрящего»….
РЕКЕТ
Тут набагато простіше, нащастя. Бо тут хтось з його оточення зіграв на випередження. Ось посилання на запис, як бистров вимагає гроші з утримувачки торгівельної точки. Запис сравжній. Голос бистрова на ній теж сравжній. Цього факту ніхто і ніколи не спростував з моменту появи цього аудіо. Більше того, ще два роки тому, коли це аудіо з’явилось Бистров гнівно обіцяв зібрати пресуху та все пояснити. Купа людей волала, що то не його голос, це не він і це все підстава. Максим Музика (бггггг) знову, вкотре мляво виравдовував Бистрова – намагався. Але …. І тиша вже два роки… То шо, Сірожа, шо там з поясненнями, за два роки щось придумав?)) Також, подейкують, що то не просто торгівельна точка, а точка продажу макової соломки чи чогось такого- це вже треба перевіряти. А от факт рекету беззаперечний.
То в мене питання до захисників Бистрова. Ось воно вимагає гроші — З ЦИМ ЩО ВИ БУДЕТЕ РОБИТИ???
Так це бистров все ще Ніхто. Налитий пустим брехливим піаром, але все ще Ніхто.
А що з ним буде, якщо, припустимо гіпотетично, не дай Боже, ця людина на ваших аплодисментах зайде в депутатство, чи отримає якийсь реальний владний пост? Неважко уявити цю корупційну продажну картину. То якої країни і яких героїв ми прагнемо, люди?
Аферизм – тож бо тонка матерія. Наче ж нічого прямо не вкрав, нікого не вбив. Це таке собі, «введення в оману». Наприклад, людина позначена в книзі Лойка як кіборг, отже вона – кіборг. Людина тусить та панібратається з рельними кіборгами в дусі «братуха ми вижили», з тими, яких всі бачили у ДАПі – і це ще більше підтверджує, що він справжній кіборг. Він не злазить зі сцени, він роздає автографии, він на шпальтах всіх новин про це! Що мають думати пересічні громадяни?… Для них він вже кіборг та герой війни: вони це вже бачуть і свято вірять в це! Тож, куй залізо, аферисте, не відходячи від каси! А якесь там на ютубі відео де він на пряме питання поспіхом кидає «ну в ДАПі не був» з кількістю переглядів 30-40 ніхто просто не бачить.
Ось така гидота, в якій ніколи ніхто не хоче копирсатись, але яку треба прицільно скальпелювати, щоб витягти на світ Божий – це і є найвірніша ознака вправного афериста. Він, начебто, сам прямо нічого на камеру не стверджує. Але, так само він нічого і не спростовує! Я не бачила жодного посту, де б Бистров гнівно спростовув що він кіборг. Ну, там дусі – сталась жахлива помилка, я не знаю як це могло статись, я вибачаюсь…. Ви бачили десь таке? Звичайно ж ні))))
Тож і за руку на шахрайстві не впіймаєш. Типу, ну я ж не винен що всі подумали, що я кіборг, чи герой війни, чи реальний волонтер, чи крутий правосєк. Це не я – це вони самі так подумали.
А чому такі речі відбуваються? Тому що люди у нас все ще не вміють дивитись в суть речей та людей. Крикливе Ніщо, яке мозолить очі, селфиться з кожним стрічним, нагло бреше та маніпулює – завжди виграє поряд з тихими та непіарними людьми, які зайняті реальними справами і не женуться за визнанням. Вони відвоювали, прийшли додому, повісили форму у шафу і пішли працювати. Вони. Але не Сірьожа Бистров.
І зараз знову прибіжать плакальниці разом з незмінним Музикою, бо сам Бистров ніколи не має ані сміливості, ані аргументів відовідати за свої дії та слова – він завжди ховається за чужими спинами. Але…. Блін, люди, може вже треба дорослішати, прозрівати, дивитися трохи далі пустих слів пустої людини? Бо мені вже сил нема знову і знову товкти це лайно.
