Або ще кажуть, що у когось в дупі грає дитинство. Це все про перемовини в Вашингтоні. Більше казати, мабуть, нема чого, але треба відмітити що Зеленський пройшов дуже великий шлях від «я не лох…» до переговірника, майже до дипломата, майже до людини, яка вміє… майже вміє.
Спочатку про дупу та дитинство.
-
Ви не можете нам указувати, ви в жовтні були у Пенсільванії, та брали участь у кампанії на протилежній стороні, — це заява віце-президента США Джей. Ді. Венса.
Ні про шо крім дитячої образи, не можна й помислити. Це в першу чергу характеризує не тільки самого віце, а й усю команду Д. Трампа. Вони чомусь не можуть стати понад своїми придумками заради власної країни та її інтересів. Бо саме свої власні емоції та образи домінують в голові.
Тепер коротенько про «майже вміє». Те що американці, які брали участь в суперечці з нашим президентом, не вміють спілкуватися та використовувати вербальну мову – зрозуміло кожному. Що пан президент, що його віце тичуть пальцями та намагаються за допомогою жестів вказувати В. Зеленському як йому слід робити. Що Д. Трамп, що його Джей. Ді. Венс не бажають почути позицію нашого президента, бо обидва приймають закриту позу, та постійно перебивають, і один одного також.
Володимир Зеленський, з точки зору вербального переговірника допустив кілька помилок. Перше, він багато разів виконував рублячий жест рукою, що відсікає навіть спробу «почути» співрозмовника. Друге, теж багато разів приймав закриту позу. Третє, це положення тіла в кріслі. Коли людина сидить на самому краю стільця, це свідчить про її не впевненість у собі, про те що вона не готова до тривалої розмови та бажає скінчити її якомога швидше.
А в загалі, від того, що було в прямому етері так і пхне ток-шоу. А кращої назви крім «піонерської зорьки» придумати важко.
Ігор Русін
