Знов ми повернемось до «великого» інтерв’ю Ігора Терехова виданню «Українська правда». В одному з блоків у ведучої виникло питання про те як допомагає міська влада Харкова військовим які боронять місто.
-
А військові близькі до Харкова, які боронять Харків, скаржаться, що вони просять кошти в міських голів по всій Україні. І Харків або не дає, або дає найменше. І один з аутсайдерів, хто підтримує військових.
Відповідь просто епічна. Перше місце на конкурсі шліммазлов.
-
Чому так? А хто сказав? Скажете, хто? Я хочу подивитись в очі цим бригадам чи керівництву цих бригад, якому ми відмовили…Не пам’ятаю, щоб ми відмовляли. Е, інша річ, що ми можемо казати о певних коштах так чи не так, але хочу вам сказати, ми не аутсайдери, зовсім не аутсайдери. І хто вам це каже, це дурниці кажуть, я примерно розумію, хто каже.
Це так би мовити, я не відмовляв в грошах на оборону, я просто не всім оборонцям їх давав. Але треба розуміти, що це дурниці, бо є важливіші справи. Наприклад, капітальний ремонт скверів та висаджування квітів. Як, ви дурні, не розумієте?! Що загарбник повинен увійти в чистий та квітучий Харків?! Мабуть саме такими думками керується міський голова та очолювана ним рада.
Як наступного разу вам, дорогий читачу, зустрінеться солодкоголосе піснопіння пана Терехова про допомогу війську, згадайте, будь ласка, що він дає гроші на оборону, просто не всім і не на всі потреби. Пам’ятайте, що в нього більш нагальні потреби в квітах, та бруківці, яка тріснула. А харків’яни просто чекають коли вже ненаситна харя чиновників трісне…
