Особливо ми шануємо людей не українського походження, якщо вони зробили великий внесок у розбудову та захист України. Рідкісне диво, коли людина допомагає розвитку одразу кількох націй. Тоді ми бачимо, як кілька націоналізмів у сумі дають справжній, а не вдаваний інтернаціоналізм. Існує і протилежний типаж: дурні, а частіше — покидьки, які “умудряються” підтримувати одразу кілька імперій і шкодити таким чином безлічі народів. Один такий, і його треба знати обов’язково, з Харківщини.
Підвів до написання цієї статті ось такий випадок. Я дружу з великою українською родиною, де найстарший член — дуже активний пенсіонер, учасник всіх майданів і взагалі молодець. Освіта у нього з пробілами, легко чимось захоплюється. Сидимо гуртом за великим столом, він раптом каже: “Подивися в інтернеті є такий розумний мужик — Філіп Екозьянц!” Я підскакую: “Та він же за ДНР!” Здивуванню старого немає меж. Усі члени родини не мають куди очі подіти від сорому. Ще нещодавно старий захоплювався “борцем з єврейським імперіалізмом” із здивуванням від мене дізнався, що той — теж за ДНР і зараз у Росії.
Ворогів треба знати, стежити за контраверсійними особами та ділитися своїми висновками з оточенням.
Отже, мова про “русского по матери” Пилипа Вартановича Екозьянца, розшукуваного СБУ за спроби насильницького повалення конституційного ладу. Втікши до Бєлгорода, Екозьянц радів терактам в Україні та один навіть анононсував. Значить цей журналіст мав безпосередній зв’язок із найбільш послідовними виконавцями “плану путіна”.
Зараз — трошки поміняв амплуа. Тепер він за мир, добро і позитив! Пам’ятайте, я нещодавно писав про театральну ляльку Анну Озьорову? Цей — тепер теж бажає усім добра і тільки добра. І миру «русского».
Так він, очевидно, і зацікавив мого знайомого, цілком приспавши пильність та здатність відрізняти головне від другорядного. Тому як працює цей типаж — треба вивчити більш докладно.
З самооцінкою, звісна річ, проблем нема. І ето любят русскіє женчіни! Дивляться, коментують, одна звертається до нього “Мастер”. Фан-клуб у діяча досить великий. Творить деміурґ здебільшого у форматі відеоблоґу (бо тележурналіст). “Пропаґанда має орієнтуватися на найнижчий рівень розвитку, щоби бути доступною кожному” — згадується, коли дивлюся. Інколи каже і правду: “россія заканчіваєтся там, ґдє заканчіваєтся русскій язик”. “Украинский язик — ето оружиє протів россіі”. “Мастер” інколи проявляє себе як інтелектуал, але пише, більшою мірою, щось типу “Какая может быть дружба между Украиной и Россией! Вы правы, Петр Алексеевич, не нужно и дальше обманывать себя и всех вокруг! Хватит скрывать, что, на самом деле, это уже давно никакая не дружба, а самая настоящая любовь!”. Русскій народ лайкає і мляво репостить. Коментує, що треба бути чесними і хорошими людьми, об’єднуватися, боротися з деґенератовною системою. На такі коментарі “мастер” не відповідає.
Русский вірменин дуже переймається долею України, бо харьковчанін. Але йому вистачає уваги переключатися ще на проблеми Вірменії, її стосунки із Туреччиною та Азербайджаном. Я у цій темі не експерт та хочу збереження хороших стосунків України з кожною із цих держав. Оскільки я жив сім місяців у Туреччині, маю вірменів і тюрків серед знайомих і навіть далеких родичів, можливо я “не експерт” навіть менше, ніж Екозьянц. Дуже хотілося би побачити Екозьянца у середовищі турків, які говорять, як вірмени хотіли їх знищити і “як добре, що ми ударили на випередження”.
Нагадаю, що ґеноцид вірмен був орґанізований османською імперіалістичною владою 1915. року за домовленістю з російським кривавим миколкою. Безумовно, саме внаслідок імперіалізму народи перемішалися і тому ми зараз маємо війни.
Екозьянц завжди на боці імперії. Російської, “по матери”; османської, котра проти його рідної Вірменії. Тому що буття імперій та ідеолоґія імперіалізму відштовхуються від принципу гарбати чуже, а не створювати; урівнювати та перемішувати, а не розвивати індивідуальність. Дуже пасує антигероєві з медовим голосом та пластичними переконаннями, який багато фотоґрафується, пише про добро і справедливість і бреше людям багатьох національностей так, що, можливо, навіть і сам вірить.
Справжня дружба народів, швидкий розвиток кожного із них — можливі, якщо люди масово вмітимуть розпізнавати тих, хто керується поганими намірами. І для цього знадобиться перемога цивілізованого світу над тими державними утвореннями, які завжди воювали, гарбали, придушували, “виводили” тупих підданих і сповільнювали проґрес.
Починаючи із себе, шукаючи друзів не тільки серед українці, ми усі можемо долучитися до побудови нового світу без імперій. Достатньо лише робити добрі справи.
Ігор Алексєєв, член Ради
ХОО ВТ “Просвіта”
