Ще свіжі в пам’яті відчуття, коли українці пишались поведінкою бранки Московії, Надії Савченко… Ще збереглись в пам’яті пікети перед консульствами Російської Федерації… Вся Україна і світ підтримували ув’язнену в Російській Федерації Надію Савченко і співчували їй. Весь світ дивувався стійкості бранки Русского міра і ось така петиція всього лише через два місця після її обміну на російських диверсантів.
На сторінці Офіційного інтернет-представництва Президента України з’явилась петиція з вимогою Зняття звання Героя України з Надії Савченко та призначення розслідуванння стосовно її здоров»я, взяття в полон та дій, що привели до загибелі воїнів під час її затримання бойовиками.
Автор петиції вважає, що Заклики, промови та інтерв»ю, що надає Надія Савченко після свого звільнення з полону, не є гідним звання Героя України та вимагаєпозбавити Надію Савченко почесного звання Героя України, а також Провести обстеження її здоров»я з обов»язковою реабілітацією, які завжди проводяться після визволення людини з полону, тортурів, знущань та голодувань, Призначити комісію МО з розслідування щодо попадання в полон та загибелі воїнів з цієї ситуації. Вимагаємо обов»язкове оприлюднення результатів цієї комісії, Скасувати рішення Київської міської ради з питання надання матері Надії Савченко земельної ділянки у місті Києві та призначити розслідування стосовно порушення законодавства з цього питання.
За п’ять діб петиція вже набрала бiльше нiж п’ять тисяч підписів з необхідних двадцяти п’яти тисяч, а попереду ще 85 діб.
Що ж стало причиною появи цієї петиції та такої реакції українців?
Навіть не пройшовши психічну і психологічну реабілітацію після двох років ув’язнення, Савченко пірнула у вирішення глобальних українських проблем без всякої підготовки і вивчення розстановки сил і впливів, без елементарного розуміння наслідків її заяв.
З одного боку її заяви звучать привабливо. Всі хотять миру. А з іншого — її бажання «пробудити українців» у ватажках терористичних організаціях ДНР/ЛНР викликає асоціацію на кшталт того, якби закликати Чекотіло чи Онопрієнко любити людей… В іншій заяві Савченко виступає проти надання Заходом Україні допомоги в озброєнні, але ж треба розуміти, що цивілізовані країни своєю допомогою не Україну захищають, а в першу чергу себе. Російська Федерація прорушила всі можливі і неможливі міжнародні правила і договори. Своєю гібридною війною порушила той світовий порядок, який був встановлений після Другої світової війни, і силове захоплення в 21 столітті територій інших держав відкриває ящик Пандори. Адже лише в самій Європі більше 100 спірних територій, не кажучи про інші частини світу. І в кожній країні знайдуться ентузіасти-радикали, які можуть діяти за прикладом Росії. Якраз мілітарна допомога Україні і є спробою Заходу зупинити повзучу третю світову війну в Україні і не дати їй розповзтись по світу.
Особливе обурення українців викликала заява Савченко про повну амністію «ополченцям» та можливо навіть просити у них прощення… Очевидно, що депутатом законодавчого органу Савченко стала передчасно навіть не розібравшись, що таке «терористи» і що таке «ополченці» в національному законодавстві.
Щоб зрозуміти абсурдність непродуманих заяв Савченко треба звернутись до норм права, які діють в Україні, і до правової позиції України в цій гібридній війні. Власне, така омана властива не тільки Савченко, а й багатьом громадянам України через непоінформованість населення, що є недоліком в інформаційній політиці влади України, і, відповідно, спекуляціями на цьому грунті ворога.
То ж треба розібратись, чому у нас антитерористична операція, або АТО.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Одним із таких міжнародних договорів є Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом (ETS N 90), яку ратифіковано Законом N 2990-III (2990-14) від 17.01.2002. Згідно до Статті 1 Конвенції «з метою видачі правопорушників Договірними Державами, жодний з наступних злочинів не розглядається як політичний злочин або як злочин, пов’язаний з політичним злочином, або як злочин, вчинений з політичних мотивів:
- a. злочин, визначений в Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, підписаній в Гаазі 16 грудня 1970 року ( 995_167 );
- b. злочин, визначений в Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, підписаній в Монреалі 23 вересня 1971 року ( 995_165 );
- c. тяжкий злочин, пов’язаний з посяганням на життя, фізичну недоторканність або свободу осіб, які перебувають під міжнародним захистом, включаючи дипломатичних агентів;
- d. злочин, пов’язаний з викраданням людей, захопленням заручників або тяжким незаконним затриманням;
- e. злочин з використанням бомб, гранат, ракет, автоматичної вогнепальної зброї або вибухових листів чи посилок, якщо це призводить до загрози особам;
- f. замах на вчинення будь-якого з вищенаведених злочинів або участь як співучасника особи, що вчиняє або намагається вчинити такий злочин.
Якщо ми звернемось реальних подій, які відбувались і відбуваються починачи з 2014 року, то ми маємо весь набір дій виконавців гібридної війни, яку розв’язала Російська Федерація проти України, і які підпадають під першу статтю Європейської Конвенції. Захоплення аеропортів в Донецьку і Луганську, збиття літаків і гелікоптерів, захоплення в заручники членів міссії ОБСЄ, які мають статус дипломатичних агентів, викрадення і катування людей та їх вбивство (всі пам’ятають звіряче вбивство депутата Горлівської ради Володимира Рибака та інших осіб), захоплення державних будівель та арсеналів зброї. До того ж, такі захоплення відбувались із застосуванням автоматичної зброї, як це визначено п.Е ст.1 Конвенції. Тобто, будь-які сумніви у визначенні процесуального статусу осіб, груп осіб, які діяли проти України, повинні бути відкинуті. Це терористи. Це злочинці.
Гібридна війна має свою специфіку, свою стратегію, свою тактику. На перших етапах ініціатор гібридної війни використовує всі методи і засоби для захоплення влади на територіях. Але у подальшому, активних учасників перших етапів або стадій гібридноїх війни усуває або ліквідовує, як це мало місце з деякими ватажками угруповувань з ДНР/ ЛНР, а у подальшому гібридна стратегія передбачає побудову таких собі квазі утворень з ознаками державності, що ми і спостерігаємо сьогодні. До речі, поява на Донбасі російського генерала Володимира Антюфєєва, якого ще називають «спецом по «госустройству в непризнанных республиках», свідчить про те, що на Донбасі розбудовується придністровський варіант замороженого конфлікту. Як відомо, цей генерал має досвід дестабілізації в Латвії, Молдови, Грузії. Тепер цей набутий досвід переноситься на Донбас. То ж на часі ні про яке «уміротьворєніє» мови не може бути. Чи усвідомлює це Савченко? Мабуть ні. Значно вищі в цій гібридній війні ставки, які не здатна збагнути Савченко.
Припущення Савченко щодо можливого прохання прощення у жителів Донбасу викликало найбільше обурення у українців. За що прощення? Найбільш зконцентроване відношення до цього побажання Савченко висловлено у Відкритому листі Павла Правого до Надії Савченко:
«Надія Вікторівна, хто Вас надоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали, чи Вам на бомажці написали?
Це я маю просити пробачення? У них? За що?!…
Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю простити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися? Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що іще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?»
Що має на увазі Савченко, коли вважає, що Україна повинна просити прощення у бандитів? Просити вибачення перед Донбасом – це означає визнання своєї вини, а визнання вини – це визнання себе винним.
В чому вина українського воїна, який захищає цілісність своєї країни, свій дім, свою сім’ю і вбиває терориста, який здійснив злочин і загрожує життю воїна і інших людей?
Тобто, виходить, що Україна повинна взяти на себе відповідальність на себе, а всіх Гіркіних, Безлерів, Мозгових, Моторол і інших терористів виправдати?
Вибачатись перед матерями вбитих бандитів? Але ж спочатку треба встановити, а чи не сама мати бандита спонукала свого сина на злочин? І чи не на ній лежить вся відповідальність за злочини, здійснені її сином? Чи не є вона сама організатором злочинних дій?
Тут, треба погодитись з Denis Pyatigorets, що «… подло говорить о равноценности горя утратившей десантника матери из Полтавы и утратившей ополченца матери из Горловки, пытаясь тем самым приравнять в общественном сознании статус бойца ВСУ и сепара».
На початку червня Савченко в ефірі «Радіо Ера» на питання що треба робити, заявила: «Три кроки. Перший — продовжити санкції проти Росії. Друге — вийти на прямий зв’язок із «ДНР» і «ЛНР» без третьої і четвертої сторони». Також вона зазначила, що готова особисто вести переговори з ватажками «ДНР» і «ЛНР» Олександром Захарченком та Ігорем Плотницьким.
Чи усвідомлює Савченко, що ватажки ДНР/ЛНР – це маріонетки Кремля і не є самостійними ігроками у цій гібридній війні, яку розв’язала Російська Федерація проти України? Чи усвідомлює Савченко, що переговори з ватажками терористів без третіх осіб – це їх визнання як сторони конфлікту, а не як елементу гібридної війни, розв’язаної Російською Федерацією? Очевидно у Савченко є свої погляди, які залишились з тих часів, коли комбати самостійно вимінювали своїх бійців на захоплених бандитів. Проте, не заважало б Савченко ознайомитись з українським законодавством, яке урегульовує порядок ведення переговорів з терористами.
Савченко, як народний депутат і представник законодавчої гілки влади повинна знати, що відповідно до ч.2 ст. 19 Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, Савченко повинна діяти відповідно до закону і у спосіб визначений законом.
Стаття 16. Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо умов ведення переговорів з терористами передбачає, що у ході проведення антитерористичної операції з метою збереження життя та здоров’я людей, матеріальних цінностей, схилення терористів до відмови від протиправних дій, справляння на них стримувального впливу, з’ясування можливості припинення терористичного акту допускається ведення переговорів з терористами. Ведення переговорів доручається особам, спеціально уповноваженим на те керівником оперативного штабу. У разі, коли мета переговорів з терористами не може бути досягнута через їх незгоду припинити терористичний акт і реальна загроза життю та здоров’ю людей зберігається, керівник антитерористичної операції має право прийняти рішення про знешкодження терориста (терористів).
У разі очевидної загрози вчинення щодо об’єкта або особи терористичного акту і неможливості усунення цієї загрози іншими законними способами терорист (терористи) може (можуть) бути за вказівкою керівника оперативного штабу знешкоджений (знешкоджені) без попередження. Під час ведення переговорів не можуть розглядатися як умова припинення терористичного акту питання щодо видачі терористам будь-яких осіб, предметів та речовин, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму».
Таким чином, якщо Україна намагається бути правовою державою, для того, щоб Савченко вела переговори, вона повинна бути уповноваженою на ці дії керівником антитерористичної операції та вести перемовини лише в межах визначених законом.
На заяву Савченко Григорій Тука, голова Луганської обласної адміністрації, відреагував наступним чином: «Диалог о прекращении войны следует вести с людьми, а не с убийцами и главарями террористических организаций. Смерть каждого человека на войне – невосполнимая утрата, и все же есть разница между теми, кто защищает отечество, и теми, кто «заниматься непонятно чем».
Відреагували на заяву Савченко і ватажки терористичних організацій. Захарченко, ватажок ДНР, сказав, що Савченко для нього злочинець і як тільки вона з’явиться на Донбасі, то буде арештована і ув’язнена. Проте, розглядає це як тенденцію до визнання терористичних організацій ДНР/ЛНР. Дещо інші погляди має ватажок терористичної організації ЛНР Плотніцький, який вже розпорядився створити переговорну групу і заявив: «Ми готові до прямих переговорів з Києвом щодо закону про вибори. Більше того, у нас є конкретні пропозиції, як ці вибори повинні проходити. Як місце для таких переговорів пропоную Луганськ або будь-яке інше місто «ЛНР». Тобто, мова не йде про звільнення заручників, а заяви Савченко використовуються для узаконення терористичних організацій в той час, як кожен день російською зброєю і під керівництвом російських спеціалістів вбивають і калічать українських воїнів, цивільних осіб.
За таких умов заява Савченко «давайте посміхнемося один одному і все у нас вийде», виглядає як вислів з відомого мультика, де кот Леопольд говорить: «Рєбята, давайтє жить дружно»…
Але, що очікувати від Савченко у подальшому?
На це відповів блогер Дід Свирид:
«Розумію, що багатьом із вас тема Савченко остогидла, але мене питають, тому знову змушений пояснити своє бачення проісходящого, щоб якомога довше до цієї теми не вертатися. Хоча, вірогідно, доведеться повертатися і, вірогідно, ще не раз.
Терпляче пояснюю: ніяких практичних наслідків заяви Савченко, що би вона не казала, мати не можуть. Вона не має ні засобів, ні політичного пливу для реалізації навіть 0,1% зроблених нею заяв. Більше того – зараз кожна її ідея миттєво стає нежиттєздатною, одразу як лише вона її озвучила. Рейтинг її підтримки стрімко падає, у своїх вона вже чужа, чужим своєю ніколи не буде. Політичних шансів – нуль. ………… Для мене особисто справжня історія Савченко закінчилася 25 травня. І то була не стільки історія Савченко, скільки історія небаченого раніше об’єднання зусиль небайдужих громадян заради спасіння нашої громадянки, яка потрапила в біду».
Андрей Безуглый
