З протидією туберкульозу та його лікуванням у місті та області з кожним роком стає все гірше та гірше. Ще до початку повномасштабного вторгнення росії ми писали, що на Харківщині вбивають медичну галузь, про те що фтизіатричну складову медицини знищують майже на корінні, про психіатрію зовсім краще мовчати…
По перше, треба розповісти про оренду, палички Коха та те як знущаються над хворими та лікарями. Почнемо зі збуджувача хвороби – палички Коха. Ця гидота здатна жити в не сприятливих умовах кілька років, іноді кілька десятків років. Тому в приміщеннях де перебували тривалий час хворі на туберкульоз проводять дуже складні роботи з ремонту та дезінфекції. В Харкові посадовці вирішили, що паличка якщо не здохне то помруть ще не захворівши люди. А поліціянти, то мабуть вже й зовсім не люди, то їм можна знаходитись та лікуватись там де вчора були хворі на туберкульоз. Саме так мабуть думали ті хто підмахнув договір оренди на приміщення по вулиці Потебні, там де раніше було дитяче амбулаторне відділення протитуберкульозного закладу, віддали під стоматологічну клініку МВС.
Тепер трошки про знущання, бо інакше те що робиться не має назви. За даними медичної статистики в 2023 році захворюваність на туберкульоз в Харкові та області зросла на 87% по зрівнянню з попередніми роками. За перші два місяці 2024 року кількість нових випадків виросла на 23% по зрівнянню з тим же періодом попереднього року. І така сумна статистика продовжується. Більш за все фтизіатрів лякає те, що біля двох третин захворілих вже виділяють бактерії та є особливо небезпечними для оточуючих.
Треба відмітити, що туберкульоз — це хвороба, тісно пов’язана із соціальними умовами. Його поширенню сприяє не стільки бідність сама по собі, скільки поєднання холоду, скупченого проживання, недоїдання, постійного стресу та браку своєчасної медичної допомоги. Ось саме тут і порилось порося — брак своєчасної медичної допомоги!
В чиюсь «особливо одарену голову» прошкандибала думка про реорганізацію того що й так ледве дихало, але працювало. В 2024 році було зроблено Обласний Фтизіопульманологічний Центр. Для того щоб… якби лікувати. Та для лікування хворих треба щоб керівник розумів, що він робить, ну хоч би мав якусь медичну освіту. Але в обласний раді вирішили, що керувати може економіст та призначили туди директором Береста Михайло Володимировича. Можна погодитися з думкою, що економіст построїть правильні відносини між робітниками, між сторонніми організаціями та забезпечить функціонування центру. Тоді йому потрібен зам, який розуміється на хворобі. І знов у цих «керівників» недостача в освіті! Бо вони вирішили, що туберкульоз передається статевим шляхом і призначили замом економіста венеролога. Усе крапка, гасить навіть на світло, це вже гасить й свічки, в тому числі лікувальні, венерологічні свічки. Залишилось тільки назвати ім’я – Бриков Олег Львович.
Що відбувається далі? Було колись на Харківщині сім протитуберкульозних диспансерів зараз їх потихеньку закривають, з кожним роком стає все менше та менше. Наприклад, під час чергового обстрілу ХТЗ у диспансері було пошкоджено дах, то його не треба відновлювати – краще зовсім зачинити. Зараз залишилось працювати тільки два профільних заклада. Один в Харкові та ще один в Змійові. В санаторії, який був колись в Ріпках залишилось тільки паліативне відділення. Та й то це лише назва, бо лікаря там немає від слова зовсім. Про цей «санаторій» можна довго говорити, але треба відзначити, що там немає не тільки лікаря, там відсутні навіть облікові документи. Ніхто не може дізнатися скільки ліків та яких куди пішло, скільки продуктів харчування використано, скільки там є хворих. Зовсім не ведеться ніякий комп’ютерний облік. Частина хворих, які нібито знаходяться в санаторії насправді вже давно знаходяться по своїх домівках.
Про те як використовують спеціалізовані заклади для ухилення від військової служби краще розповість Служба Безпеки України або поліція, якщо від них не відкупляться зацікавлені особи.
Але з тим свавіллям у медичний галузі Харкова та області треба щось робити та робити негайно, бо далі буде тільки гірше…
