Проте патріотизм не починається зі слів. Напевно, він зароджується у серці та вимірюється відношенням кожної людини.
Так от, чи можна вести мову про патріотизм коли ти виїжджаєш на заробітки іншу країну? Ба більше, чи можна говорити про патріотизм, коли в тебе у сумці паспорт громадянина України, а на верхній полиці шафи – паспорт громадянина, наприклад, Російської Федерації?
Як виявилося, для нас це звична ситуація. Живеш поряд з кордоном Угорщини – маєш паспорт угорця, живеш біля молдовського кордону – громадянин Молдови, якщо ж поруч кордон Росії – росіянин, із відповідними документами.
Намагаючись зрозуміти подвійних громадян відповіді від них або не отримуєш, або це отримуєш абсолютно банальні аргументи.
Аргумент перший: «На всякий випадок»
Який випадок? Тобто це як білет із тонучого корабля?
А як же та теза, що ми самі будуємо собі майбутнє?
Ми – громадяни і є тією країною, в якій живемо. Як ми можемо розвивати державу, коли у руці «білет на втечу».
Більше того, як можуть бути на чолі країни люди, які на всякий випадок мають у шафі варіант про запас (це зараз про наших славнозвісних політиків)?
Аргумент другий: «Я по національності росіянин (угорець, молдаван і т.д.)»
Ніхто ж не заперечує проти національності та проти вашої історії походження. Проте, давайте будемо справедливі, національність не виправдовує факту зради.
В житті не раз зустрічаються люди, по національності, скоріш за все «мудаки». Проте це не значить, що у них є відповідний документ. Більше того, це ніяк не впливає на їхній політико-правовий зв’язок із державою і навіть цим «мудакам» від держави щось перепадає.
Напевно, просто не всі розуміють що таке паспорт. Це не документ, який відносить тебе до певної касти, народа, категорії. Паспорт – це твої права, які тобі надані і які ти можеш вимагати в держави, проте це і твій обов’язок.
Тому, давайте не будемо крисами, що спочивають поглядаючи у трюмі, і не будемо «мудаками» по національності. Давайте розвивати і творити майбутнє, щоб наш паспорт – був нашою гарантією щасливого життя.
