Саме з такою думкою прокидається кожного дня в Харкові більша частина так званої «патріотичної спільноти». Січень місяць в якому припадає дуже багато пам’ятних днів з нашої історії. Саме в цьому місяці у диванних «патріотів» прокидається потреба…
І що ви собі подумали?! Ні в них є потреба в масових гуляннях і не під луною, а під ворожими обстрілами. Інакше кажучи, ці так би мовити патріоти, частина з котрих ще й досі перебуває або за кордоном, або на заході країни, потребують на сторінках соцмереж масових заходів. Їм чомусь потрібно прилюдно висловити свою «любов» до Батьківщини… Але! Заходи повинні бути в Харкові, де є постійна загроза обстрілу, а самі ці «патріоти» в цей час будуть знаходитись… ну, про це вже ми казали.
Ті з цих крикунів, що повернулися до міста, майже не ходять на заходи, бо можна наразитися на небезпеку, або що є ще більш «неприємним» на працівників ТЦК. А саме головне, кожне з цих зібрань є потенційною ціллю для ворога. А саме, не дай боже, обстріл, то на небезпеку наражаються ще багато цивільних громадян.
Ну і на останнє, є тільки одне запитання. Чи є час та сили у справжніх патріотів, під час війни, на ще щось крім допомоги фронту?
