Відповідь на це питання пошукаємо разом.
У одного випускника медичного вишу не склалося з проходженням інтернатури та роботою після навчання в хірургічному відділенні 17 міської лікарні. Чомусь йому не довіряли робити навіть найпростіші операції пацієнтам. Чомусь керівник кілька разів побачивши його в операційній не зміг прийняти на себе відповідальність за подальший перебіг хвороби у прооперованого пацієнта…
Тоді Руслан Врагов знайшов свою «нішу» в лікарні. В нього досить непогано виходило писати історії хвороби. Іноді він за це получав папкою по пиці від головного лікаря, но це була необхідна виховна дія. Бо дурість та відсеб’ятину жоден керівник не міг завірити власним підписом та печаткою.
— Якось довелось мені лікувати грижу в 17 лікарні, — розповідає один з «клієнтів» Р. Врагова. – Зазвичай знадобилась хірургічне втручання. Різав мене завідувач відділення, а «палатним лікарем» назначили цього «писуна». Нічого складнішого за історію хвороби йому не можна було довірити, бо навіть в після операційної терапії він майже нічого не розумів.
Я декілька разів бачив, як Руслан оставався чергувати у вихідні дні щоб заробити собі трошки грошей. Саме в ці дні він «призначав» перев’язку хворим, які іноді її і не потребували. В перев’язочної на видному місці висів халатик з «красномовно відстовбурченим» карманом, куди хворий повинен був покласти те що йому не шкода.
Пройшов деякий час і Руслан Врагов перейшов працювати в токсикологічне відділення на посаду завідувача. Це відділення в 17 міський лікарні ніколи не користувалося попитом, бо завжди знаходилась якась інша лікарня, де кваліфікація завідувача була вищою, а працівники більш старанними. Потім почався ковід. Це був зоряний час нашого героя. Гроші рікою, пацієнтів ніхто «не рахує» — помер, значить помер. Інколи рідні хворого піднімуть питання, та й знімають його, бо маловідома зараза косила людей…
Пройшов ще якийсь час і Руслан Врагов за допомогою коштів свого тестя, відомого стоматолога, прийшов керувати медичними працівниками в Обласну Клінічну Лікарню. Як ми вже казали, Жанна Овчарова заступниця керівника Департаменту охорони здоров’я ОВА, посприяла призначенню цього «лікаря» начмедом ОКБ. Як та за яку суму Жанна Миколаївна про лобіювала кандидатуру Руслана Врагова ми ще з’ясуємо.
Поки що всі дії Руслана Врагова виглядають як помста за інтернатуру, за тещо він не зміг опанувати медичну спеціальність…
Але не всі дії нашого героя такі, як би мовити, не підсудні. 19.07.22 року під час повномасштабного вторгнення рф в Україну, Р. Врагов 34 річний хлопець несподівано становиться інвалідом… Може хтось подумав, що його поранили?! Ні інвалідність він собі оформлював в Чугуївському районі та відразу ІІ групу. Ми не можемо розголошувати діагноз, але при другої групі інвалідності та з його діагнозом він повинен був скакати на милицях. Більш за все документ йому знадобився уникнення мобілізації, або для виїзду за кордон «на грязі». Досить труслива поведінка для молодого чоловіка під час війни, але… Як завжди є одне але. Слава богу, що він не попав по «спеціальності», бо скільки б поранених воїнів могли не дожити до після операційної палати…
В попередньому матеріалі стосовно ОКЛ ми писали про дивні відповіді голови Департаменту охорони здоров’я Максима Хаустова. Він декільком журналістам на повному серйозі розповідав про сотню місць в ковідному відділенні ОКБ, при тому що койко-місць там було в три рази більше – 300. Але йому можна, він же зиц «председатель». Та його відповідь на запитання: «Як призначили Руслана Врагова на посаду медичного директора ОКБ, в той час як він не відповідає кваліфікаційним вимогам?». Стала зразком: «Я – не я, та корова руда не моя.»
-Це компетенція обласної ради, вона займається призначенням… це не компетенція департаменту.
З його слів виходить, що нагляд за дотриманням законності та правил в сфері охорони здоров’я не зовсім його справа. Він чомусь не може заблокувати, або доповісти обласний раді, що людина не має фахової спеціалізації та досвіду керівної роботи. Одним словом – «зиц председатель».
Далі буде…
