Наближається 31 річниця Чорнобильської трагедії. Відлуння того вибуху Чорнобильській АЕС чути і досі. І не лише в Україні. Про це свідчить і велика кількість іноземців, присутніх на святкуванні п’ятиріччя «Чорнобильської історичної майстерні».
«Майстерня» — проект унікальний для України. Принаймні, так заявляють його організатори. Це не звичайна організація чи спілка «чорнобильців», скоріше своєрідний хаб. У ньому проходять семінари, надаються консультації та юридична допомога. Причому участь у його роботі беруть не лише люди пов’язані з катастрофою 1986 року. Переселенці з ОРДЛО, демобілізовані воїни АТО, люди з обмеженими можливостями, молодіжні організації та багатодітні сім’ї – усіх їх чикають у «Майстерні».
Саме слово майстерня передбачає створення, майстрування якихось виробів. «Чорнобильська історична майстерня» не виняток. Але «майструють» тут не речі, а мізки. За час існування закладу його музей відвідали понад 20 000 чоловік. У переважній більшості молодь (студенти, курсанти, школярі). Організатори «Майстерні» поставили собі за мету примусити їх задуматись над проблемами екології та техногенних загроз.
Не дивлячись на це, саму аварію на 4-му блоці Чорнобильської АЕС, тут намагаються подати через особисті переживання та досвід її ліквідаторів. Під час урочистостей на п’ятий день народження «Майстерні» презентували два відповідних проекти.
Перший – «Чорнобильський архів усних історій». Понад 200 чоловік розповіли про свій, персональний Чорнобиль. Серед них не лише ліквідатори аварії, а й їхні рідні, вдови та переселенці. Історії останніх по час дуже нагадують ситуації з якими довелось зітнутись переселенцям із зони АТО. «Майстерня» проводить спільні семінари між ними. В першу чергу вони покликані допомогти сучасним переселенцям як у практичному, так и у моральному аспектах.
Другий важливий проект книга «Чорнобиль: етюди з натури». Її автор харків’янин Олег Векленко і сам є ліквідатором ЧАЕС. Також він відомий український дизайнер.
— Свого часу, у рамках іншого проекту, я їздив містами Франції із семінарами. Розповідав історії зі свого «чорнобильського» досвіду. Коли приїхав додому, то «Майстерня» та наші німецькі партнери переконали мене написати книжку за цими спогадами, — розповідає Олег.
Насправді заслуги «німецьких друзів» «Майстерні» куди більші. На протязі майже усього часу існування проекту, різні німецькі урядові та громадські організації, вносять свій внесок у його роботу. Насамперед допомагають Міжнародній освітній центру м. Дортмунд (IBB Dortmund) та Німецько-української партнерської мережі (DUN). Причому беручи участь у розвитку «Майстерні», вони вирішують і власні проблеми.
-Я не вповноважена говорити про «атомне» лобі в Україні. Але у нас, у Німеччині, по ньому вдарила Фукусіма. Та техногенна катастрофа, що сталася там у 2014 році майже ідентична Чорнобильській. Це був приклад того, що від подібного не застраховані найрозвиненіші країни світу. Це не проблема економік – це проблема технологій! Привертаючи увагу до «чорнобильців» у себе вдома, ми привертаємо увагу до актуальних екологічних проблем сьогодення. Перед ними стоїть уся Європа, з Україною та Німеччиною включно, — говорить представник IBB Dortmund Астрід Зауер.
Окрім пані Закер захід відвідали ще декілька представників німецької сторони. Усі вони отримали подарунки та щиру подяку від своїх українських партнерів. Цікаво, що у «Майстерні» не надто охоче спілкуються на тему грантового фінансування. Та й самі німці усіляко акцентували увагу на тому що вони «не допомагають» проекту, а є рівноправними партнерами. Рівень забезпечення вітчизняних ГО не може не радувати.
