Наш кореспондент зустрівся з Владиславом Соболевським начальником штабу міжобласного об’єднання «Терен Схід» політичної партії «Національний Корпус». Деякі питання до колишнього солдата, начальника штабу полку «Азов», педагога та психолога за освітою, виникли у зв`язку з напруженністю в суспільстві, та великою кількістю пам`ятних дат припадаючих на лютий.
У лютому дуже багато пам`ятних дат в українському суспільстві, в нашій новітній історії. Як на Вашу думку ці дати впливають на українців, що трапилось насправді?
Насправді п’ятиріччя розстрілу Небесної сотні, першого березня п’ятиріччя початку україно-російської війни, «Дебальцевський котьол», який закрився на початку лютого, чотири роки назад це все не ювілеї. Це все екзамен, зріз подій, які робить для себе українське суспільство, чого ми як нація, як соціум досягли за 5 років. Було неймовірне соціальне потрясіння, розстріл Небесної сотні, розстріл активістів які захищали Майдан, після чого наш соціум не спромігся змінити… Ну, насправді пройшло вже 5 років і ми можемо точно сказати, не спроміглися змінити владну верхівку повністю, реанімувати якісь власні внутрішні ресурси, для того щоби змінити хід подій в країні. На всіх рівнях, у всіх гілках влади, ми програли цю битву, ось, якщо тримати слово перед Героями Небесної сотні, то маємо сказати: «Хлопці, ми програли тому що — ніхто за ваші смерті не сидить…» Так, ми зараз можемо розмовляти про затриманих виконавців, але не затримані організатори, більше того, вони виведені за порядок денний у всіх ЗМІ, а, замовники, тим паче.
Тобто, якщо Януковича судять за державну зраду і, наприклад, намагання ввести в Україну російські війська, то чомусь ми взагалі не говоримо про те, хто надавав наказ розстрілювати Небесну сотню. Пройшло 5 років, я думаю, що більше фактів у нас не буде. Маю точне переконання, що була б політична воля, ми зараз відмічали що де-хто як організатор сидить другий або третій рік.
Стосовно початку російсько-української війни, звичайно, не можна розглядати цю війну як трагедію. Це моє особисте переконання, це той виклик який Україна потягнула, потягнула без великої підтримки гаранта і верховного головнокомандувача, це той виклик, який дозволяє сьогодні українському юнаку обирати контрактну армію і отримувати там знання і досвід. На відміну від тої армії яка була в 13-тому році, теперішня сітуація дозволяє мобілізуватися і готуватися до нових викликів, які точно будуть. Точно вони будуть після президентських виборів, вони будуть після парламентських. Росія нас не відпустить.
Знову ж таки, важливо розуміти що за 5 років , які пройшли, український народ зміг щось відповісти Путіну і Росії. Влада — ні. Але, ми не нав’язали в цьому конфлікті власний дискурс, ми лише відповідаємо на ті виклики, на ті загрози, які висуває перед нами Російська Федерація.
Уточнення що до загострення на фронті. Ви прогнозуєте загальне загострення подій на лінії протистояння?
Путін підштовхує ту частину українського політикуму, яка підмахує… Він дає їм зрозуміти, цьому політикуму, що в разі їх перемоги на виборах конфлікт буде завершено. Тобто, у разі приходу проросійського кандидата — конфлікт буде завершено. Але, не тому, що російські війська підуть геть, а тому, що вони прийдуть в Харків, Дніпро і Київ. Це треба чітко розуміти. Тобто, ми будемо придатком до великої Російської Імперії. Зараз, ми бачимо, потроху поглинається Білорусь, не дивлячись ні на які піруети, які там виконує бацька. Тобто в разі приходу умовно проукраїнського кандидату до влади, а також низького відсотку проросійських партій, їх представлення в парламенті — ми будемо мати іншу гілку розвитку подій.
Курс розвитку подій, в якому проросійська політична гнида не буде мати реальної влади, вона зумовлює активізацію військових дій на Сході, і я думаю не тільки. Знову ж таки, це вірний курс. Військово-морські сили не відмовляються від того, щоби посилювати свою присутність в Азовському морі. Росія розглядає Азовське море як своє внутрішнє. При тому що одні з найбільших українських експортерів чорної металургії , ну взагалі металургії знаходяться саме на узбережжі цього моря. Бо Маріуполь це два величезні заводи, ми не можемо втратити це. Втратимо море — втратимо Маріуполь. Тому, точно можу сказати, що військові дії це те, що нас чекає попереду.
Тепер повертаючись до більш свіжих подій. Як відбудеться другий Марш Національних Дружин?
Досить споріднена нам громадська організація, проводитиме ще один марш 2-го березня, наскільки знаю, людей на цьому марші буде в 2 рази більше. Кажучи про зрізи, про екзамени, які Україна тримає після 5-річчя певних подій, я можу сказати, що і національні дружини самі перед собою тримають подібний екзамен, мають зробити певні висновки. Якщо взяти той рік, який пройшов після маршу, після того, як кожен ідіот, питав та розповидав: «звідки ті куртки», «скільки вони коштують», «це проплачені тітушки», «це сила, яка неконтрольована».
Можемо точно сказати, що вони екзамен самі перед собою витримали. Складені, здебільшо з ветеранів, що пройшли війну, з людей, які були на Майдані, ці люди захищали фермерів в період збору врожаю, захищали рибу в період нересту, підтримували масу громадських акцій — від “Хто замовив Катю Гандзюк?” до інших. Я зараз розумію лише одне, що вони виросли в декілька разів за цей рік і своїми діями за цей період зберегли своє право крокувати Києвом в марші.
Розкажіть про представників Національних Дружин в якості спостерігачів на президентських виборах.
Вже зараз декілька сотень дружинників зареєстровано лише на сході України в якості спостерігачів. Провели, нещодавно, досить великий тренінг з приводу того, як саме в рамках закону може діяти спостерігач і відпрацьовуємо зараз стратегію щодо дій національних дружин, як громадської організації в рамках цих виборних перегонів. Насправді, проблемних питань досить багато. Сучасний виборчий процес не до кінця прозорий, ми лише за тиждень, або за два будемо знати найбільш проблемні ДВК, куди будемо дивитися більш уважно. Хлопці заряджені і готові допомагати. Головна наша мета — це захистити вибір українця, навіть якщо цей голос дурний. Люди мають право навіть помилятися в своєму виборі. Ми хочемо жити саме в такій країні.
Декіька слів про оперативність реагування на порушення під час виборчого процесу.
Як я це бачу. Люди, що будуть зареєстровані на ДВК, вони вже проінструктовані щодо складання актів, скарг щодо протиправної діяльності учасників виборчого процесу. Також намагатимось присікати підвіз виборців та маніпуляції, фальсифікації з виїзною урною. Є також розуміння, що певні фальсифікації будуть тривати і після дня виборів. Коли, наприклад, протокол ДВК з мокрою печаткою будуть намагатися підмінити. Таке вже бувало в Україні. За цим також будемо слідкувати. Будемо брати собі власні копії.
Головне, я бачу, інше: сьогодні всі і провладні и проросійські кандидати чомусь бояться участі національних дружин у якості спостерігачів на тих дільницях, де вони хочуть отримати свій результат. Вони просто не впевнені в своєму результаті. Кількість кандидатів говорить про те, що президент не буде підтриманий більшістю, він буде підтриманий меншістю. Наша задача — захистити цей голос. Хай борються.
