З 2000 року Генеральною конференцією ЮНЕСКО визнано 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Трагічна історія стала приводом обрання цієї дати – 21 лютого 1952 у Бангладеші (країна у південно-східній Азії) відбулося жорстоке удушення владою акції протесту проти заборони використання в державі бенгальської мови. Звернімо увагу, офіційна мова Бангладешу – бенгальська, а 98% населення – етнічні бенгальці.
На щастя, Україна переживає більш сприятливі часи щодо рідної мови. З початком військового конфлікту на Донбасі наші очі наповнились патріотизмом, і хоч подекуди це перетворювалося швидше в театр, ніж в реальність, але основна маса населення, все ж таки, «запалала» ідеєю національної єдності. Недарма народна мудрість говорить, що нація живе доти, доки існує її мова.
Проте, сьогодні існує інша дискусія, що стосується даної тематики, яка час від часу посилюється — це проблема мовного питання. За даними Всеукраїнського перепису станом на 2001 рік кількість населення України становила більше 48 млн осіб. Українську мову вважали рідною 67.5% українців, в той час російську – 29.6%. Чи говорить це про важливість введення другої офіційної мови? Питання суперечливе, але сам факт змушує замислюватись над важливістю рідної мови в суспільстві. Можливо, саме вона змогла воз’єднати націю воєдино, що несло за собою такий наслідок, як відновлення незалежності української держави, адже мова – це той, даний природою, скарб, який українці змогли зберегти протягом багатовікової історії витривалого народу. Збережімо мову нації!
Артем Листопад