В той час, коли в Україні на місцях замовчується факт агресії Російської Федерації проти України і за якихось 100-200 км від лінії, де гинуть українські воїни, робиться вигляд, що нічого не трапилось, країни Заходу скрупульозно вивчають специфіку, стратегію і тактику ведення Російською Федерацією гібридної війни в Україні і з жахом почали відкривати для себе, що такі ж методи і прийоми, які застосовувались до України, вже давно і системно застосовуються проти них самих. Однією із головних складових гібридної війни є інформаційна складова. При чому, використовується, в тому числі, і дезінформація.
Головними об’єктами інформаційних атак є уряди цих країн, їх міжурядові зв’язки, окремі урядові чи політичні інституції, певні і конкретні як посадові особи, так і особи які представляють неурядові організації, але мають вплив у суспільстві. Головними носіями впливових факторів є засоби масової інформації, які повністю або частково залежать від Російської Федерації прямо чи через її агентів впливу в тій чи іншій країні.
Фактично слід визнати як факт, що Російська Федерація розвернула широкомасштабну глобальну інформаційну війну проти всього західного світу з його культурою, традиціями, іншими людськими цінностями. До яких ці країни йшли століттями. Тому постає питання, а як протидіяти інформаційним атакам в умовах демократії і свободи слова? В умовах демократії і свободи слова головним захистом проти інформаційних атак може бути лише роз’яснювальна та освітницька робота, яка допомагає окремому індивіду захистити себе від психологічного впливу пропаганди Російської Федерації шляхом розпізнавання правдивої інформації від неправдивої. Саме тому, на Заході, науковці, спеціалісти в галузі психології, військової психології за останні два роки розробили і оприлюднили наукові розробки, які допомагають пересічній людині розібратись в подіях правдивих і неправдивих.
Звичайно ж виникає питання, а як же в Україні? В Україні діє та ж сама стратегія і тактика, як і скрізь, з урахуванням певних конкретних характерних культурних особливостей, певної економічної чи політичної ситуації. При цьому, слід пам’ятати, що суть гібридної війни — це збереження ресурсів в умовах їх обмеженості та використання слабких ланок у об’єкта інформаційних атак.
Якщо в Україні ще задовго до Революції гідності і в перший рік від початку агресії Росія спрямовувала інформаційний ресурс на пропаганду Русского міра і авторитет Путіна, то зіткнувшись з несприйняттям більшостю населення України цієї нацистської ідеології «супер русского чєловєка» і «визвольної місії від бандєровцев» Русской вєсни, російські стратеги змінили тактику, спрямувавши зусилля на підрив Української державності із середини, де головними мішенями є владні структури та Президент. При чому, використовуються більш виточені методи, які діють не прямо, а посередньо, але впливають на підсвідомість і формують певну думку.
Як ми вже сказали, головним захистом проти інформаційних атак може бути лише роз’яснювальна та освітницька робота. На жаль в Україні просвітницькою роботою, яка б навчила людей розрізняти, аналізувати і та оцінювати інформацію, можна так сказати, на державному рівні майже не проводиться. Цим в деякій мірі займаються окремі недержавні громадські організації, але не маючи достатньо ресурсу для доступу до найбільш популярних серед населення каналів інформації, як то телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації, обмежується лише інтернет ресурсом, доступ до якого мають не всі громадяни. Крім того, ця інформація розповсюджується на тих сайтах, де нікого не треба ні в чому переконувати.
Методів і прийомів інформаційних атак безліч. Різними можуть бути джерела. Тут ми можемо навести приклад інформаційної атаки, яка несе в собі дезінформацію, але діє ефективно. Як відомо, нещодавно депутати Верховної Ради вирішили підвищити собі заробітню плати, довівши її десь до 40 тисяч грн на місяць. Звичайно, що це рішення викликало обурення більшості людей в Україні, але як же це було використано в засобах масової інформації?
Дуже просто: до письмової інформації про підвищення заробітних плат додається фотографія, але не когось із депутатів, а членів Кабінету міністрів. Підсвідомо у людини, яка проглядає інформацію, в пам’яті залишається не образ депутатів Мураєва чи Добкіна, а образ облич міністрів і, в результаті, той факт, що обурив громадян України, вже асоціюється з членами Кабінету міністрів і особисто з головою уряду Володимиром Гройсманом. А це і є та дезінформація, яку кожен повинен вміти розрізняти.
Тому, будь-яка інформація, незалежно від джерела її витоку, повинна сприймати критично і усвідомлено, що допоможе вберегтись від помилок в оцінці подій та прийнятті рішень.
Андрій Безуглий, політичний оглядач
