Останні п’ять років української історії — це п’ять років війни. Звісно, було й багато інших значних подій, суспільних, державних та економічних перетворень. Але саме війна, що точиться на сході країни стала навіть не «червоною ниткою», а справжнім тлом української історії цього часу. І також це одна з найстрашніших, найвеличніших та найважливіших подій у історії України взагалі. Цілком логічно, що вона потребує аби її пам’ятали і прийдешні покоління. Створюється література та кіно, документальні та художні твори присвячені АТО-ООС. Проходять відповідні виставки, виставляються експозиції, відкриваються музеї. І це дійсно потрібно. Але чи правильно розуміє наше суспільство всі ці культурницькі заходи? Можливо, їх нагальне завдання це навіть не збереження пам’яті, а дещо значно актуальніше для сьогодення? Ця тема стала головною на круглому столі присвяченому майбутньому музею АТО-ООС у Харкові що пройшов 12 січня.
Участь у обговорені взяли харківські журналісти, громадські діячі, волонтери, колишні бійці АТО та письменник Сергій Жадан.
— Для початку потрібно говорити відверто: на сході України йде не якась «операція», а війна з Росією. Тому, ми маємо зробити все можливе, щоб у назві музею було слово «війна», — переконаний письменник.
З ним погодились й усі інші присутні. Розмови точилися досить довго, тому передамо суть тезовано.
Ми програємо інформаційну війну. Музей має стати своєрідною зброєю у ній. Не відвертим знаряддям пропаганди, а інформативним засобом. Основну увагу має бути приділено молоді – саме на неї має бути орієнтовано музей. Музей не має виглядати як стандартна експозиція. Там має бути щонайбільше інтеркативу – аудіо-, відео контенту, зустрічей з військовими-ветеранами, обговорень, лекцій. А експонати з війни – лише невелика частина проекту. Він має стати певним гібридом хабу та музею, що не лише «показуватиме», але й долучатиме до своєї роботи відвідувачів. Більш того, навіть пролунали заклики відмовитись від самого слова «музей».
Подібний музей вже створено у Дніпрі. І більшість з відвідувачів сприймають його схвально. Проте й є ті хто дорікають йому у тому ж самому орієнтуванні на «експонати».
Учасники круглого столу поки не кажуть звідки гроші на музей. Проте зрозуміло – навряд чи подібна ініціатива мала місце якщо б коштів під її реалізацію не було.
