Кожна країна має велику та різноманітну культурну спадщину, в якій відбилася її історія. Україна не виняток. Ми володіємо багатою спадщиною, у якій відобразилась наша складна, драматична історія, різнобарвна палітра спрямованих на неї в різні часи цивілізаційних впливів. Кожен пам’ятник є символом тієї чи іншої події або епохи, який відбився на житті наших предків, батьків і взагалі історії держави. Тому питання захисту історичних пам’яток є дуже актуальним для будь-якої країни.
Багато дослідників констатують, що за останні десятиліття в Європі й Америці відбувається зростання числа різних проявів вандалізму. Не оминула ця проблема й нашу державу. За останні роки незалежності України посилився вплив соціально-негативних явищ, котрі порушують громадській спокій. Тенденція зростання рівня правового нігілізму, політичної конфліктності, жорстокості, безжальності та насильства серед населення призводить до зниження рівня моральності, системному заподіянню шкоди законним правам та інтересам громадян і суспільству, інтересам держави в цілому. Всі ці фактори призводять до розвитку вандалізму.
Власне, що таке вандалізм? За юридичним словником – це безглузде знищення культурних та матеріальних цінностей. Вандалізм знаходить своє вираження у різних проявах, які з кожним роком модернізуються. Поширеними стали випадки розмальовування, нанесення малюнків-графіті на різні поверхні та об’єкти, пошкодження, знищення пам’ятників, святинь, у тому числі тих, що не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, підпалів і вибухів, які заподіюють значної матеріальної шкоди. З огляду на небезпечність цього явища та наслідків, що настають після його вчинення, з’являються підстави розглядати вандалізм як особливе явище. Проте, у Кримінальному кодексі України відсутня окрема стаття, що передбачає відповідальність за вчинення вандалізму. Тому злочинні дії, що мають ознаки вандалізму, кваліфікуються як знищення або пошкодження чужого майна, хуліганство, наруга над могилами, знищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури, забруднення водоймищ та атмосферного повітря тощо. Тому українське суспільство, численні громадські організації та окремі громадяни наголошують на нагальності вжиття заходів з боку держави щодо боротьби з масовим вандалізмом над пам’ятками історії та культури в Україні.
Загалом поширенню вандалізму в наш час сприяло багато факторів, та вирішальним став поштовх спричинений Революцією гідності у 2013-2014 р. Революційні перетворення призвели як до позитивних, так і до негативних наслідків. Масові заворушення під час подій кінця 2013 р. – початку 2014 р., російська агресія, викривлене трактування історичних подій дали значний поштовх для масового знесення, пошкодження, осквернення пам’ятників, меморіальних дошок та інших пам’ятних символів історії на всій території країни.
За ці роки прокотилася жахлива хвиля осквернення й руйнування пам’яток. Починаючи від акту вандалізму у смт. Шалигине Сумської області, де був розмальований свастикою меморіальний комплекс загиблим під час Великої Вітчизняної Війни — воїнам Червоної Армії. Також, напередодні святкування 70-річчя визволення Донбасу від фашистських загарбників, зруйновано меморіальний комплекс на місці поховання більш ніж трьох тисяч солдат, малюнки свастики на пам’ятному камені воїнам УПА та знущання над постаментом з українським прапором на Харківщині. Цей список можна ще довго доповнювати, та все ж не вистачить слів описати нахабство, та агресивність вандалів. Для дестабілізації ситуації в країні проросійськи налаштовані люди здатні піти на крайнощі, знехтувавши історією та пам’яттю предків.
Боротися з цим вкрай важко, адже справа в тому, що в більшості випадків факти руйнування, пошкодження чи знищення пам’яток історії та культури залишаються непокараними. Хоча за руйнування, пошкодження чи знищення окремих пам’яток історії та культури у нас передбачена кримінальна відповідальність, в кращому випадку вандали несуть адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство.
В результаті можна зробити висновок, що ми повинні перш за все самі контролювати такі події та не піддаватися хвилі «масового свинства». Наша історія – це наш безцінний скарб.
Аліна Буланова
