Історія з цькуванням дитини в однієй із харківських шкіл наробила галасу у ЗМІ. Нагадаємо, на святкуванні кінця чверті вчителька поставила одну з учениць — Діанку перед усім класом і сказала, що для неї немає торта, бо її мама не здала гроші. Дівчинку навіть не відпустили із «солодкого столику». Її примусили дивитися як торт їдять інші діти. Голову «батьківської трійки» та за сумісництвом вчительку інформатики у цій самій школи було звільнено. Така ж доля спіткала й класного керівника дівчинки.
Щоб привернути увагу до проблеми цькування, або ж буллінгу у школах харків’яни влаштували незвичайну акцію біля пам’ятника Тарасу Шевченку цієї суботи 3 листопада. Була там і сама Діана і її батьки. На акції не вигукували лозунги а їли солодощі. Кожен бажаючий міг приєднатися, попити чаю та з’їсти шматочок торту.
— Тут зібралися звичайні харків’яни. Пікнік як засіб протесту проти буллінгу – чому б ні? Ми навіть плануємо проводити цю акцію щороку! – каже один з організаторів «солодкого протесту» Олександр Зарайський.
Він впевнений, що знущання над дітьми у школах залишаться у минулому. Звісно, показове приниження дитини це огидний вчинок. Але «справа з тортом» має й інший аспект. Виключно фінансовий.
— Звільнена вчителька, вона ж голова батьківської трійки, збирала з кожної дитини по 50 гривень щотижня. На ці гроші, мали б влаштовуватися «солодкі столики». Але за увесь рік діти побачили щось подібне лише двічі. На новий рік та восьме березня, — розповідає мама Діани Тетяна Блинова.
З її слів на Новий рік свято було ще більш менш. А на восьме березня дітям купили п’ять піц. Не складно порахувати, що сума зібрана з дітей за рік перевищувала витрати батьківського комітету ці святкування.
Учасники акції пригощали чаєм, тортами, печивом, тістечками та усілякими смаколиками всіх бажаючих. Такі знайшлися – переважно літнього віку. Прохожі здивовано дивилися на незвичайний пікнік. Поліцейські, що спочатку зацікавились акцією, дізнавшись, що тут просто їстимуть солодощі, здивовано посміхалися. Якби пам’ятники мали емоції здивувався й металевий Кобзар на постаменті. На своєму довгому віку він ще не бачив таких акцій протесту.
