Вся Україна, і не тільки, має змогу спостерігати в реальному часі роботу найвищого законодавчого органу України, Верховної Ради… Виступи, дебати, бійки, кнопкодавство, переголосування одного і того ж проекту закону по-декілька разів… Прохаючий голос головуючого зайти в зал, зайняти свої місця, проголосувати… Проте, ми про інше. Ми ще можемо спостерігати, як в той час, як одна частина депутатів голосує, інша ходить по залу, розмовляє, комусь телефонує, пігулки за колоною ковтає, читає газети, переписується з кимось по гаджету, замовляє туристичні путівки… Це, так би мовити, реалії, які ми спостерігаємо. А як воно повинно бути за законом?
Частина 2 та 3 Статті 84 Конституції України передбачає, що Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.
Стаття 37 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» передбачає відкрите та таємне голосування та визначає його порядок: «Відкрите голосування здійснюється кожним народним депутатом особисто за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість народного депутата іншою особою. Також, у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи, відкрите голосування може здійснюватись шляхом підняття руки. Результати голосування фіксуються поіменно, в тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного народного депутата. На вимогу народних депутатів результати голосування можуть висвітлюватися на інформаційному табло електронної системи в залі засідань по депутатських фракціях (депутатських групах). Таємне голосування здійснюється народним депутатом особисто шляхом подачі бюлетеня. В окремих випадках Верховна Рада може прийняти процедурне рішення щодо визначення виду і способу голосування з питання, що розглядається, якщо вид і спосіб голосування не встановлені законом і цим Регламентом». Проте і цим законом опція «Не голосував» не передбачена.
Частина 2 статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України» вимагає від лепутата додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України. А частина 4 цієї статті передбачає, що обов’язок неродного депутата це «особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами».
В той же час, частини 5 та 6 Статті 10 цього ж закону передбачають те, що Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Також, голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах.
Тобто, новелами наведених вище норм закону передбачено, що народному депутату приписано голосувати. І як це передбачено законом, голосувати народний депутат повинен або «За», або «Проти», або «Утримався». Опції «Не голосував» жоден український закон не передбачає.
Знову звернемось до Конституції України. Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Народні депутати є посадовими особами, а тому зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведені вище норми Конституції, законів України не передбачають опції «Не голосував». Таким чином, можна зробити висновок, що депутати, які зареєструвались в сесійній залі і не прийняли участь у голосуванні, тобто не здійснили дію голосування «За», «Проти» чи «Утримався», порушили закон своєю неучастю у голосуванні.
Дехто скаже, так це і так всім відомо, адже це навіть в рішення Конституційного суду відображено. І дійсно, Рішення Конституційного Суду України у справі №1-6/2002 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України щодо повноважності Верховної Ради України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 прямо визначає, «…Конституція України не передбачає можливості неучасті народного депутата України у голосуванні». Проте, далі у цьому рішенні сказано, що «…якщо за пропоноване рішення проголосувала визначена Конституцією України більшість, воно є прийнятим незалежно від того, скільки народних депутатів України не брали участі у голосуванні. Неучасть певної кількості народних депутатів України в голосуванні не є складовою процесу прийняття рішень Верховною Радою України». Тобто, жодних правових наслідків, на перший погляд, не голосування якогось із депутатів не наступає. Так витікає з цього рішення…
Все зрозуміло, якщо за пропоноване до розгляду рішення проголосувала конституційна чи проста більшість і рішення прийняте. Але, якщо рішення не прийняте, то тут виникає дві сторони одного і того ж питання. Особливо тоді, коли розглядається проект закону, який направлений на зміцнення обороноздатності держави чи ж на боротьбу з корупцією. З одного боку виборцю було б цікаво знати: чому його депутат голосував «за», «проти» чи «утримався». Тоді виборець міг би запитати депутата про мотиви його голосування. Але, якщо депутат під час голосування був в буфеті чи ж у перукарні, або ж за колоною пігулки приймав чи ловив Покемона, то про що можна запитати у такого депутата? Виборцю було б зрозумілим, якщо депутат не голосував тому, що був на лікарняному чи ж був у відрядженні. Але як виборець зрозуміє те, що депутат зареєструвався у сесійному залі але не голосував? Що думає виборець не тільки про депутата, а загалом про Верховну Раду і про державу? З іншого боку якщо депутат не голосує за закон, який необхідний для обороноздатності держави, то виникає питання: а чи не є це умисні дії на користь ворога? У випадку ж, якщо депутат не голосує за закон, який направлений на боротьбу з корупцією, то чи не є тут зловживання з корисних мотивів своїх особистих інтересів чи ж в інтересах третіх осіб? Власне, питання є. І воно без відповіді. А відповідь була б бажаною…
Андрій Безуглий
