Під час широкомасштабного вторгнення багато з людей які раніше ніколи не звертали уваги ні на військових, ні на ВПО почали займатися «благодійністю». Відразу слід сказати, що серед «нових волонтерів» багато тих хто насправді допомагає мирним та воякам безоплатно та без подальшої думки, як заробити на цій допомозі. Але… Просто декілька прикладів.
Приклад перший…
Пан Велетенський (усі прізвища та ім’я вигадані, але у кожного є прототип). До 24 лютого 2022 року підприємство пана Велетенського, яке надавало послуги у сфері побутового обслуговування населення ледве зводило кінці з кінцями. Початок кожного календарного місяця становився справжнім випробуванням для родини «підприємця». Чому? Тому що саме в ці дні треба було вносити орендну плату за приміщення в центрі міста.
Почалися бойові дії. Харків потрапив під постійні обстріли. На місці колишнього підприємства «побутових послуг» розгорнувся цілий волонтерський хаб. Не можна нічого казати про те що хтось не допомагав військовим або мирним громадянам пережити облогу ворога. Допомагав! Колишній підприємець очолив людей, почав збирати кошти, отримувати для розподілу іноземну допомогу, посилки від людей з Західної України, харчі, паливо для автомобілів волонтерів які розвозили допомогу…
Пройшло трошки більше ніж півроку. З пішохода пан Велетенський перетворився на водія. В нього з’явився величезний позашляховик. У дружини, яка повернулась допомагати своєму чоловіку теж раптом виявилася іномарка. Про нові гаджети у керівника волонтерського об’єднання мови навіть не йде…
Приклад другий…
Минули перші місяці кривавої війни. Серед виїхавших до Польщі людей виявилася потреба в допомозі нашим військовим. Один пан назвемо його будівельник. Бо він поїхав на заробітки ще до повномасштабного вторгнення, працював майже весь час на будівництві в Польщі. Вирішив очолити потік допомоги до рідного міста. Йому на думку припало, що треба зібрати гроші з біженців на купівлю автомобілів для ЗСУ. Ті хто виїхав до Європи з однією торбинкою за плечима по копійці зібрали на авто. Про те що він трошки переплатив, ми навіть казати не будемо. Далі було веселіше.
Їхати до України чоловік не побажав, бо зворотного виїзду не буде. Тому авто пригнав на кордон, де вже його чекали жінки волонтерки. При передачі їм машини «будівельник- волонтер» получив зібрані в Україні гроші за машину. Але сума яку він зажадав на 500 баксів перевищила те що він витратив, включаючи пальне, ремонт та інші дії пов’язані з підготовкою машини. Волонтери які пригнали авто в Україну, теж купували тачку не за свої гроші, а із зібраних пожертв.
Далі було ще цікавіше. Поки авто, після «підготовки» їхало до Харкова мотору прийшов …капець. Ремонт, перефарбування ще підвищили вартість автівки. Коли багатостраждальна машина опинилася в обложеному місті вона вже коштувала майже стільки скільки аналогічна машина в Україні, а її навіть на розмитнювали. Все б нічого, якби волонтери не ПРОДАЛИ авто військовим. І знов таки з невеличким прибутком…
Приклад третій…
Перед широкомасштабним вторгненням людина займалася замаскованим вимаганням. Був такий випадок. Приїздить до людей у яких через життєві обставини на примусовий продаж виставлена частка квартири. Далі він розповідає про те що він виграє аукціон, а в викупленій частині квартири оселить вихідців з Середньої Азії в кількості 15-20 чоловік. Для того щоб цього не трапилось треба переказати на картку якоїсь жіночки 300 баксів. Можна більше, але не менше. На такий спосіб, за допомогою не чистого на руку приватного виконавця, людина заробляла на хліб, олію, ковбаску та шматочок м’яса.
З перших днів широкомасштабного вторгнення цей приємний, та впливовий в «патріотичних» кругах чоловік, почав вивозити з Північної Салтівки людей до більш безпечних місць Харкова, або на вокзал. Вартість поїздки на вокзал становила «только на бензин» від 1500 гривень з людини. Відстань становить 15 кілометрів.
Трохи пізніше ця людина в волонтерських чатах публікувала об’явлення про вивіз до Дніпра, Полтави людей на власному авто… Коштувала ця послуга не набагато менше ніж 100 гривень за кілометр.
Приклад четвертий…
Це не зовсім приклад, але… Один поважний пан, назвемо його розпорядником коштів бюджету, почав створювати об’єднання волонтерських рухів для того щоб тримати під контролем весь розподіл благодійної допомоги, для того щоб заробляти собі й далі політичні бали, для того щоб було куди списати те що не дійшло до простих людей… Майже відразу навколо появилися багато різних «волонтерів», які раніше займалися будівельним бізнесом, ремонтами та постачання матеріалів. Навіщо?! Так пан розпорядник – майже одноосібно розподіляє гроші на відновлення постраждалого житла, об’єктів міської інфраструктури й так далі…
Зовсім не приклад.
Практично всі вищезгадані особи вже мають нагороди від мерії, держави, або інших благодійних організацій. Всі вищезгадані особи на майбутнє «зарекомендували» себе як справжні благодійники та справжні патріоти. Можна сказати лише одне – дуже складно буде виколупувати ці істоти зі всіх щілин куди вони пролізли або ще пролізуть.
