«Слава Україні!» знову лунало вчора вечірнім Харковом. Близько 600 – 700 учасників смолоскипної ходи в унісон вигукували його крокуючи центром міста. Ходу на честь героїв Крутскьої битви було анонсовано вже давно. Підготовка теж велась заздалегідь. Учасники заходу йшли організовано та злагоджено. Палаючі факели, що правда дісталися не вісім, але видовище було яскраве. Вогонь, червно-чорні та жовто-блакитні прапори, переважно темний одяг учасників створили відповідну атмосферу. До акції долучилися усі патріотичні організації міста, ті, кого ще називають правими.
Традиційні гасла українських патріотів «Слава Україні!», «Слава нації!», «Смерть ворогам!», «Путін х…ло» та бій барабанів відбивалися від стін старих будинків на Сумській. Саме цією вулицею від майдану Свободи до площі перед Історичним музеєм рухалась хода. На декілька годин було перекрито рух транспорту.
Очільники організацій, що приймали участь у ході, виголосили короткі промови. Згадали тих, хто загинув за Україну 100 років тому. Суть їх слів зводилась до наступного: так, «крутяни» герої, так це приклад українського духу, так, ми їх пам’ятаємо, але… Визвольні спроби 1917 – 1920 років закінчились нашою поразкою. Тодішня влада намагалася знайти компроміс із більшовицькою Росією. Міжнародна спільнота оголошувала про свою «стурбованість». Люди у Києві казали, що «втомились від війни».
-Потім розстріли та репресії торкнулися чи не кожної української родини. Потім був 33 рік, де голодною смертю загинуло 10 мільйонів українців, — розповів про подальшу долю «стомлених від війни» нардеп Антон Білецький.
На останок учасники ходи запалили «файери». Натовп розійшовся. Цікаво, що всі з опитаних хлопців (а переважно із смолоскипами йшла харківська молодь) знали чому вони тут. І знали про бій під Крутами. Тоді, рівно 100 років тому, біля однойменної залізничної станції проти 4 000 війська більшовиків вийшло 400 сотні українських бійців. Більшість з них – київські учні та студенти. У цьому нерівному бою останнім вдалось виграти необхідний час для підписання Брест-Литвоського миру. Поразку української революції 1917 — 1920 було відстрочено.
Важливо пам’ятати про героїв Крут. Але не менш важливо пам’ятати, «завдячуючи» чому і кому проти ворога вийшли 400 студентів, а не професійне українське військо. Це сталося, бо хтось як завжди хотів «піти на компроміс» із ворогом, а хтось казав сакральне «моя хата з краю, я нічого не знаю». Згадайте про це, коли черговий раз «втомитесь слухати» про війну у новинах.
