Наприкінці 19 та на початку 20 століття прогресивний світ охопив справжній бум розвитку науки. Не оминуло це явище й науку та освіту в українському Харкові. Саме в цей час у місті закінчує навчання й починає трудовий та науковий шлях Микола Сергійович Бокаріус.
У 1895 році молодий випускник Харківського університету стає ординатором факультетської хірургічної клініки. Керівник Миколи Сергійовича – видатний харків’янин, професор Вільгельм Грубе. Ще через два роки молодого науковця обрано на посаду помічника прозектора кафедри судової медицини, де Микола Сергійович Бокаріус пройшов шлях до заслуженого професора. Цей напрямок науки став головним у житті видатного вченого. Перші наукові звання доктора медицини, приват-доцента, а потім і професора Микола Бокаріус здобув ще до початку Першої світової війни. Вже перші наукові роботи Миколи Сергійовича надали суттєвого поштовху розвиткові судової експертизи. Його робота «Кристали Флоранса, їх хімічна природа та судово-медичне значення» й досі використовується в практиці судово-медичних експертів у всьому світі.
За рік до Першої світової війни Микола Сергійович організовує та обставляє Інститут судової медицини при Харківському університеті. В цьому унікальнішому закладі була зібрана величезна бібліотека, найсучасніша на той час апаратура, лабораторія та музей судової експертизи. У цей же час Микола Бокаріус проводить першу в Російській імперії дактилоскопічну експертизу. Чи слід казати, що у подальшому без цього виду досліджень не обходилося розслідування майже жодної кримінальної справи в світі. Та й важко навіть уявити криміналістику без дактилоскопії.
Під час Першої світової війни Микола Сергійович багато часу приділяє громадській роботі. Він стає керівником розгрузок та розподілу поранених по госпіталях. Під його керівництвом та за його участю більше 500 студентів медичного факультету Харківського університету стають санітарами при шпиталях, ще 200 жінок закінчують започатковані ним курси сестер милосердя, 70 чоловік стають санітарами-дезінфекторами на фронті.
Після жовтневого перевороту, у зв’язку із потужним спалахом злочинних проявів, постала проблема протидії злочинності, у тому числі й шляхом створення налагодженої мережі судово-медичних та криміналістичних експертних установ. Микола Сергійович всього себе віддає цій справі. Плідна праця в цей період життя Миколи Сергійовича Бокаріуса приносить до скарбниці науки багато його монографій, статей, альбомів. Він збагачує не тільки судово-медичну галузь, а й започатковує криміналістичний напрям у судовій експертизі. Вже в 1924 році було видано «Довідковий підручний альбом для працівників кримінального розшуку та міліції при складанні словесного портрету», в 1925 році – капітальна праця «Початковий зовнішній огляд трупа при міліцейському та розшуковому дізнанні». Важко повністю оцінити та перелічити все, що зробив для судової експертизи Заслужений професор Микола Сергійович Бокаріус. Але головне, що саме за його активною ініціативою був започаткований Кабінет науково-судової експертизи в місті Харків, який згодом перетворено в Інститут, а декілька років тому установа отримала статус національного наукового центру, що є провідним осередком у галузі судово-експертної науки та носить найменування: Національний науковий Центр «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора Миколи Сергійовича Бокаріуса».
Під час відзначення 155 річниці від дня народження засновника Національного наукового Центру, керівництво та працівники вшанували пам’ять Миколи Сергійовича покладанням квітів до місця його поховання та до пам’ятника видатному ученому, спорудженому поряд із будівлею установи.
