В сонячний першотравневий день в Харкові на площі Конституції зібрались нечисленні прихильники «русского міра». Можливо хтось скаже, що це ж День трудящих! Але дивлячись на той контингент, який зібрався, а це все ті ж знайомі обличчя, які в 2014 році на мітингах кликали „Путін пріді”, то якось язик не повертається причислити їх до трудящих. Більше підходить термін „зрадники”, або, більш науково, „колабораціоністи”. Всього їх зібралось десь сотня з гаком.
Були там також якісь військові у відставці, яких взагалі не можна причислити до трудящих, оскільки якраз вони паразитували на трудящих нічого не виробляючи, а тільки споживаючи те, що виробляли трудящі.
З атрибутики майовщики мали три червоні прапори, прикріплені на вудки, без всяких ознак приналежності, тобто без написів на них, та один з написами — фірмовий партійний прапор з прізвищем „прогресивної” Наталки Вітренко на ньому. Жодної державної символіки чи державного прапора учасники мітингу і їх організатори не мали, принципово цим показуючи своєї відношення до держави, громадянами якої вони є і в якій вони живуть.
Ведучим на цьому зібранні був Павло Тищенко, представник та голова партії „Трудова Харківщина”. Він також відомий загалу ще з 2014 року, коли на проросійському мітингу в Харкові, який зібрався біля ХОДА, сепаратисти виразили недовіру депутатам Харківської обласної ради, а також видвинули своїх, так званих, альтернативних депутатів, які мали намір провести сесію та призначити референдум про створення суверенної держави під назвою „Харківська народна республіка”. Серед цих „альтернативних депутатів”, був і Павло Тищенко. Тобто, контингент зібрався „ще той”…
Патріотичні сили Харкова це зібрання також не залишили без уваги. Активісти Автомайдану, Правого сектору, просто небайдужі харків’яни прийшли з національними прапорами та іншою українською атрибутикою. У відповідь першотравневі демонстранти крутили їм дулі, позуючи при цьому і репортерам, і щось згадували про бандерівців.
Цікаво те, що один із демонстрантів тримав постер з написом „Встань Тарасе й подивися які козли в нас розвелися”… Кого це стосувалось, пояснення не було. Ну що ж, людина, очевидно, з гумором і самокритична.
За сценарієм організаторів була передбачена хода до Благовіщенської церкви, проте, як виявилось, не до самої церкви, а до того місця біля церкви, де за легендою в Харкові була проведена перша маївка. З рухом колони з’явились два плакати, які чомусь учасники перешкоджали фотографувати і знову крутили дулі.
Під час ходи звучали лозунги Мир, Труд, Май від групи Тищенка і Слава України від патріотів.
Перейшовши міст, колона зупинилась біля монумента, що повинен символізувати щось із боротьби трудящих що ті шпичаки монументу символізують, навіть не спадає на думку. Але, яке вже є. Знову почали мітингувати. Згадали, не зважаючи на всю їх ненависть до Америки, що боротьба трудящих за свої права якраз і розпочалась із США. Особливий інтерес викликало те, як Тищенко пояснив чому США підтримує Україну у війні, які розв’язала Російська Федерація проти України. Як виявляється, в США щось тріснуло, щілина вже доходить до півтора метра і це загрожує всій Америці, а тому вони шукають місце куди переселятись. Так от для того вони й підтримують Україну, щоб зайняти землі України, Польщі, Прибалтики… Чи повірили присутні цьому, не можна бути впевненим, але версія досить цікава… В усякому разі від неї віє новизною.
А потім було покладення квітів до пам’ятного знаку, чи пам’ятника, неначе то було щось похоронне. При цьому, активісти тримали українські прапори так, що покладаючи квіти, при всій ненависті до України й всього українського, окрім сала й українського борщу, колабораціоністам приходилось вклонятись державному прапору.
Власне на цьому все і закінчилось. Якихось ексцесів не було. Можливо за виключенням одного з майовщиків, обвішаного значками, який чомусь замахнувся на автомайданівця, але оскільки поряд стояли правоохоронці, то він відразу був відправлений в автобус постежити за майовкою з вікна транспортного засобу. Загалом, першотравень як першотравень…
А місто продовжувало жити своїм життям. В цей сонячний теплий травневий день після виснажливої на диво сніжної й холодної зими та снігової атаки квітня, харків’яни насолоджувались сонечком в парках, скверах, прибудинкових територіях, готуючи на мангалах традиційні шашлики, грались зі своїми дітками, просто відпочивали та „праздніком трудящих” не переймались. В повітрі стоїть стійкий запах шашлика перебиваючи п’янкий запах квітучих черешень, вишень, абрикос… Життя продовжується…
