Фестиваль у селі Пархомівка, Краснокутського району почали PRти ще за декілька місяців до його проведення. Захід проводився у рамках проекту «Перлини Слобожанщини» — він мав перевернути увагу туристів до Харківщини. І таки привернув, що правда увагу переважно самих мешканців нашої області.
Сам фестиваль проходив поруч з Краснокутський дендропарком. У ньому губернатор Харківщини Юлія Світлична висадила сажанці сакури – символу Країни Сонця Що Сходить. Така азіатська нотка не була випадковою – указом президента 2017 рік в Україні оголошено роком Японії. Та на цьому «азійські» мотиви на фестивалі не закінчились. Що правда японська тематика обмежилась сакурами. Зате деякі моменти викликали стійку асоціацію з КНДР.
— Дякуємо губернатору Світличній за підтримку!!! Дякуємо їй за турботу про нас!!! Дякуємо її за чудову погоду!!! – волає у мікрофон ведуча фестивалю.
Напевно єдиний можновладець у світі крім голови ХОГА кому дякують за хорошу погоду – диктатор Кім Чін Ин, правитель Північної Кореї.
На довгому шляху губернаторки через дендропарк до місця висадження сакури її зустрічали співочі колективи народної творчості у традиційних українських строях. Як тільки Світлична наближалася до них одразу починав лунати спів. Очі співаків випромінювали відданість та любов до шановної керівниці з обласного центру. Коли ж процесія з чиновників відходила далі було чути лише квакотіння жаб у парковому ставку. У них почався період спарювання.
Після висадки деревець, та фотосесії з японським прапором пані Світлична покинула фестиваль. Почались святкування.
Центральним номером програми мав стати показ мод молодих слобожанських дизайнерів. Організатори обіцяли не аби яке видовище… На жаль воно не вдалось. Більшість моделей (хоч і не всі) демонстрували вбрання аматорського рівня. І навіть відчайдушні намагання ведучої перевернути до них увагу були марними. Особливо «вразила» «сучасна колекція «Галактика» навіяна творами письменників — фантастів».
Одними з найколоритніших учасників фестивалю стали бійці «Грузинського легіону» — збройного формування, що боронить Україну у складі ЗСУ. Дуже колоритні, у польовій формі, вони готували смачний шашлик, хінкалі та плов – будь хто міг скуштувати смаколиків. Не безкоштовно. Гроші отримані бійцями за наїдки пішли на благодійність – лікування важкохворої дівчинки Софії з Харківщини.
Та грузинські воїни відзначились на фестивалі не лише кулінарними звершеннями. Коли ведуча почала оголошувати їм подяку за участь у заході та бойові звитяги заграла «лезгинка». Декілька бійців «легіону» наче хижі птахи кинулись на майданчик під сценою…Один з них, на ім’я Леван одразу почав танцювати. У його рухах було щось насправді орлине. До дикого та прекрасного танцю швидко приєдналися декілька українських дівчат різного віку та комплекції…
Також грузинські бійці заспівали пісню рідною мовою та закликали провести хвилину мовчання за своїми загиблими побратимами. Бійці повернулися з фронту (де знаходились понад рік) лише три тижні тому…
Крім грузинського «прориву» на сцені відбулися ще дві цікаві події. Перша виступ Юлії Лісічкіної. Молода співачка дійсно вразила своїм потужним голосом і магічною, гіпнотичною манерою співу. Друга – виступ дівчат одного з харківських ВУЗів, зодягнених у костюми… ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ! Десь тихенько заскрипіли заржавілі «скрепи». Запахло «ватою».
Окремо слід загадати бойові вистави клубу історичної реконструкції «Залізне Князівство». Хлопці провели аж три виступи! Більшість їх колег ре конструкторів експлуатують середньовічну та фентезі тематику. Проте «Залізне Князівство» обрало оригінальніший напрямок – це козацька доба та часи Великого князівства Литовського. Реконструктори показали декілька сюжетів з історії України. Наприклад масовий бій між козаками та татарами, що везли ясир (тобто захоплених у полон українців, що призначались у рабство). Козаки перемогли.
Загалом фестиваль залишив приємне враження. Не було жодних ексцесів. Не дратували око занадто п’яні відпочивальники. Діти, надивившись фехтувальних поєдинків, і самі бігали з дрючками. Дорослі забирали «небезпечну зброю», але не надто лаяли малечу – дружня та затишна атмосфера пом’якшила батьківський гнів. Навкруги було тепло і сонячно.
Та про декілька недоліків не можливо не згадати.
Організатори обіцяли чимало майстер-класів. На ділі їх виявилось усього два – створення скляних фігурок та навчання пряжі. Та й до тих було не надто багато охочих.
Інший неприємний момент – ярмарок. Більшість «аутентичних виробів ручної роботи від слобожанських майстрів» виявились китайськими дрібничками з ринку Барабашова.
Фестиваль завершився фаєр-шоу та салютом. Не дивлячись на деякі недоліки захід залишив тепле, весняне враження. Лише хлопці з «Грузинського легіону» у камуфляжі нагадували – зовсім поруч триває війна.
