Будемо відверті: між метро та іншими видами громадського транспорту, за можливості, харків’яни обирають саме “підземку”. Швидкість, відсутність “пробок”та комфорт беруть своє. Але не всі містяни живуть поруч із станціями метро. І тоді у нагоді стають сотні тролейбусів, трамваїв, автобусів та “маршруток”. Проінспектувати саме наземний транспорт Харкова (а також ще 21 місто України) взялося ГО “Дніпровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики” (ДКЕЦПР). Точніше, не скільки сам транспорт, стільки прозорість його фінансування з місцевих бюджетів.
— Харків тут пасе задніх. Звісно, не місто загалом, а його керівництво. Нам взагалі не відповіли на жодне з двадцяти питань, що ми ставили під час моніторингу. Не надали доступу до, апріорі, ВІДКРИТОЇ інформації про фінансування, обґрунтованість тарифів, фінансові плани. Харківська міська рада- це якась “Північна Корея”, — посміхається експерт ГО ДКЕЦПР, Анатолій Стоян.
З його слів, активісти ще спробують домовитись із міською радою “по-доброму”. Та якщо їх не почують — справа дійде до суду. Причому в ГО натякають, що мають доступ до механізмів, що примусять харківських посадовців відкрити інформацію і відповісти по закону. І мова не лише про штрафи.
Одною з головних проблем, виявлених моніторингом, стала надвисока доля готівки у транспортній сфері. Саме з цим пов’язані високі корупційні ризики. Тому в ДКЕЦПР наполягають, що в Україні потрібно масово запроваджувати електронні квитки.
Цікаво, що Харківське метро не потрапило під приціл монітиронигу. Та ж ситуація і у двох інших містах, де функціонує «підземка» — Києві та Дніпрі. Та ними активісти обіцяють зайнятися в майбутньому.
