У вже далекому 2015 році, відбувалися вибори до місцевих рад. Ще тільки йшли розмови про об’єднання громад, про децентралізацію. Саме тоді в селище Мала Данилівка на політичну сцену вийшов вчорашній студент Олександр Гололобов.
Ще не було нічого відомо, про його «досягнення» та й досягнень не було. Були лише красиві обіцянки та розповіді як все буде гарно, якщо його виберуть головою селищної ради, бо він чесний, непідкупний та просто молодий.
На той час керував селищною радою Веліканов Анатолій Петрович. З одного боку у людини були досягнення, при ньому проводилися й ремонти на комунальних установах, оновлювали все на що хватало коштів… З іншого боку Анатолій Петрович не встигав за змінами в політичному житті, тому вирішив, після однієї співбесіди, дати дорогу молоді. Він не висував свою кандидатури на виборах селищного голови, за що йому була обіцяна всіляка допомога та пошана від наступника.
Як ви розумієте, майже відразу після перемоги на виборах Олександр Гололобов забув все що він обіцяв. В першу чергу, він почав формувати «свою команду» з тих кому він довіряв, а не з тих хто вмів працювати. Таким чином селищна рада Малої Данилівки перетворилася на такий собі навчальний полігон. Старі кадри щось підказували, розповідали… та не давали використовувати гроші з бюджету громади на непотрібні речі. Вони не давали завищувати ціни на закупівлях, не давали розкрадати… І раптом з’ясувалось, що старих вже нема не тільки на керівних посадах, а зовсім нема тих хто працював з колишнім головою селищної ради. «Нові обличчя» вчилась не тільки керувати досить великим селом, а ще вчилися класти асфальт на пів вулиці. Ну про це ми вже говорили. Але саме тоді «молода команда» почала хизуватися в брендових речах на своїх дупах та плечах.
Йде час, в краї ні відбуваються зміни, особливо це торкається місцевого самоврядування. Запроваджується децентралізація, гроші йдуть до місцевих бюджетів новостворених громад. Як ви думаєте, що почав робити Олександр Гололобов? Правильно, він одним з перших розмірковував на тему кого приєднати до своєї громади. Приєднати так, щоб він залишився на посаді, а гроші які будуть в результаті децентралізації опинилися в його розпорядженні. Не довго думаючи він «озирнувся» навкруги та побачив… Черкаську Лозову, з дуже впливовим головою. На той час керував тією селищною радою Шабалтас Павло Петрович, і керував досить довго біля тридцяти років.
Почалися дуже важки перемовини. Вся річ в тому, що у Павла Петровича був бюджет селища трошки більший ніж у Олександра Олександровича, а людей в громаді було менше. З меншою кількістю людей можна було лише приєднатися до громади там де громадян більше. Це дуже гарно розумів пан Олександр, але він реально оцінював авторитет Павла Шабалтаса серед виборців… Почалися торги. Чого тільки не обіцяв О. Гололобов керівнику Черкаської Лозової… навіть молочні ріки повинні були текти через це селище.
До своїх перемовин Олександр Олександрович залучив багато інших людей, маючих свою зацікавленість в громаді та великий вплив в столиці. Перш за все таким тараном на рівні центральних органів влади став Олександр Борисович Фельдман, бо саме на території Черкаської Лозової розкинувся «Фельдман Еко-Парк». На той час у пана О. Фельдмана був великий конфлікт з головою Харкова паном Г. Кернесом. Існувала можливість приєднання Черкаської Лозової до великого міста… Тоді під удар попав би не тільки ринок «Барабашово», а й улюблене дітище – «Фельдман Еко-Парк». Коротко чи довго, але перемовини закінчилися повним успіхом. Шабалтас Павло Петрович погодився не висувати свою кандидатуру на виборах голови нової об’єднаної громади. За це йому було обіцяно, що він займе посаду старости в Черкаської Лозової, Олександр Гололобов не буде «розпоряджатися» коштами громади приєднаного селища…
Вибори пройшли на «ура». Щоб ніхто не мав сумнівів в прозорості та чесності виборчого процесу, проти Олександра Гололобова був виставлений суто технічний кандидат. І знов історія повторилася. Почалось все з того, що кошти громаді Черкаської Лозової не досталися. Все опинилось в руках «молодої команди» з Малої Данилівки. Відповіддю на питання пана П. Шабалтаса, як же ж домовленості, чому в Черкаську Лозову не йдуть кошти, чому і як нічого не робиться для рідного села, стало його звільнення з поста старости селища. А у Олександра Олександровича зовсім не стало конкурентів в управлінні, але з’явилась велика кількість грошей в бюджеті об’єднаної територіальної громади. Крім того, він получив в свої руки ще один дуже цікавий «інструмент» — землю громади, територія якої починається відразу за окружною Харкова.
Потім були вибори 2020 року, де в Олександра Олександровича вже не було жодного впливового конкурента. Чому? Та все просто – він зачистив політичне коло навкруги так, що нема кому з ним сперечатися. Так як він розмовляє, погрожує підлеглим, може поводитись лише якийсь «барин» з епохи кріпацтва російської імперії.
Але це вже трошки інша історія. Далі буде…
