Природний газ – предмет своєрідної ринкової війни не тільки у Харкові, але й в інших містах України. Проте після дослідження великої кількості закупівель у цій сфері, була помічена певна тенденція. Дуже часто, коли справа стосувалася закупівлі природного палива, серед конкурсантів у Харківській області фігурують дві фірми — ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та ТОВ «ЦЕНТРНАФТОГАЗПОСТАЧ».
Цікаво, що в абсолютній більшості аукціонів брали участь виключно ці дві «контори», при чому переможцем завжди виявлялося ТОВ ХАРКІВГАЗ ЗБУТ, з мінімальною перевагою, або і без такої взагалі!
Нижче наведені приклади подібних закупівель. На першому зображенні видно результати розкриття пропозицій від КЗОЗ «Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської області.
І аналогічний випадок з Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області:
З огляду на всі ці факти, можна дійти нескладного висновку про наявність підставної фірми у цій схемі. У ході невеликого розслідування була знайдена наступна інформація. Виявилось, що материнською фірмою для ТОВ «ЦЕНТРНАФТОГАЗПОСТАЧ» є Кіпрська контора СЕГІАРА ТРЕЙДІНГ ЛІІМТЕД, директором якою зараз являється Маргарита Софоклеус. Маргарита має однакове прізвище з іншим одіозним адвокатом з Кіпру – Андреаса Софоклеуса, що є фігурантом одразу кількох офшорних фірм острова. Черговий збіг? Малоймовірно.
Втім на цьому ще не кінець. Статистика участі ТОВ «Центрнафтогазпостач» у тендерних закупівлях дуже плачевна. За весь період своєї діяльності ця установа взяла участь у більше, ніж 650 конкурсних закупівлях, при цьому не вигравши жодного разу. Натомість головними «конкурентами» являються регіональні облгази, контрольовані ніким іншим, як Дмитром Фірташем.
Як видно, Харків навіть не являється найпершим у цьому списку. Львівська і Дніпровська філії на двох розібрали понад 400 тендерів на постачання блакитного палива. Грошовий еквівалент такого «розпилу» – півмільярда гривень. Станом на 2015 рік населення України становить 45.2 млн людей, тож вдавшись до нескладних математичних підрахунків робимо висновок, що кожного громадянина нашої країни надурили на здавалося б незначну суму – 11 гривень, але який від цього вийшов ефект.
Подзвонивши у тендерний комітет Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, що у лютому місяці цього року придбали газ у такий же спосіб, стало відомо, що головною причиною, чому ТОВ «ЦЕНТРНАФТОГАЗПОСТАЧ» не перевіряли на предмет належності до офшору – це «справка», яку подало саме ж товариство:
Жодних перевірок, жодних запобіжних заходів – все це, викликано браком часу, що був у Інституту на проведення тендеру.
-Ну ви ж розумієте, чому так саме так проводять аукціон?- з підтекстом підмічає секретар тендерного комітету Інституту, – конкретно ЦЕНТРНАФТОГАЗПОСТАЧ навіть не мав належної ліцензії, але ми вимушені були провести тендер, бо інакше б не вклалися у часові проміжки.
Прикро те, що виведення на чисту воду подібних схем, хоч і є корисною роботою, але більше схоже на лікування симптомів. Адже завтра відкриється ще якийсь «назви-як-хочеш-газ» і нічого не зміниться. Треба розуміти, що справжніми ліками від цієї хвороби стане модернізація монополістичної політики, її реформа. Поки не відбудеться реальних змін у законодавстві, такі випадки залишатимуться нормою для нашої економіки.
У підсумку хочеться написати, що чиєїсь конкретної провини в цьому навіть немає. Можливо це Дмитро Фірташ — бідна людина і тому вимушений вдаватися до подібних махінацій. Установи, що купують газ, очевидно не в змозі виділити достатньо часу для проведення тендеру і тому все роблять в останній момент. А звичайні люди, очевидно, занадто сліпі, аби зрозуміти, що їх кожного дня грабують.
Тарас Бортник
