Прихильники Русского міра в Україні і Кремль радіють, вказуючи, що якщо Британія не вважає для себе доцільним бути в ЄС, то для чого Україні туди йти і будуть використовувати цей факт у своїх інформаційних атаках, як елемент гібридної війни.
«Всепропальщики» кажуть, що зусилля України вступити в ЕС є марними, оскільки тепер ЕС буде якось переформатовуватись і йому не до України…
Оптимісти сподіваються, що «Брексіт» може навпаки спонукати ЄС компенсувати втрати за рахунок України і це прискорить процес вступу до ЄС не тільки України, а й інших країн-претендентів – Сербії і Молдови. Наскільки це справдиться, час покаже, адже сама Угода про асоціацію, яка була підписана в 2014 році, розрахована на 10 років і тільки тоді, коли Україною будуть виконані всі умови Угоди, Україна може розраховувати на подачу заявки про вступ до ЄС. Враховуючи ті темпи, як виконується Угода Українською стороною, то навряд чи вона може вкластись і в 15, а то і 20 років.
Звичайно, що вихід Британії із ЕС відволікає цю структуру від зовнішніх проблем на вирішення внутрішніх і цілком реально, що безвізовий режим, як один із елементів Угоди, для України і інших країн-претендентів як то Молдова, Грузія, Турція, буде відкладений. Можливо на декілька місяців.
Проте, «Брексіт» для України буде мати і інші наслідки. Як відомо, Британія, будучи послідовною в гарантіях, які надавлись Будапештським Меморандумом у збереженні територіальної цілісності України в обмін на безядерний статус, підтримує збереження санкцій проти Російської Федерації і, в якості члена ЄС, послідовно відстоює право України на незадежність і територіальну цілісність, сприяє євроінтеграції України. Вийшовши із ЄС, Британія втрачає вплив на європейські структури, а відповідно і на рішення цієї структури, в той час, як деякі члени ЄС вже висловлюються за послаблення санкцій проти Росії і цим, фактично, залишає Україну один на один з агресором.
Проте, чи все так погано?
Говорити про те, що Мінські домовленості не працюють, не варто. Це всім очевидно. Вже давно ставиться питання про те, щоб шукати інші можливості для переведення мінського формату у інший формат, наприклад, женевський чи будапештський. Коли Україна позбавлялась ядерної зброї, гарантами територіальної цілісності виступили США, Британія, Франція і Росія. Росія порушила своє зобов’язання, розв’язавши гібридну агресію проти України, анексувавши частину території України і надаючи мілітарну та безпосередню підтримку терористичним угруповуванням на Донбасі. За таких умов США, як супер держава, надала можливість Франції і Бритації самостійно вирішувати цю європейську проблему в рамках ЄС. З виходом Британії із ЄС, перед Україною виникає нова конфігурація сил впливу і створюється умови на ініціювання вирішення проблеми в іншому форматі, а саме в Будапештському із залученням всіх країн-гарантів в тому числі і США.
Власне, чи скористається Україна цим шансом, час покаже.
Андрей Безуглый
