21 квітня суд Немишлянського району міста Харкова у зв’язку із заміною одного із суддів суддівської колегії, яка розглядає справу за звинуваченням В.Дворнікова, С.Башликова і В.Тетюцького в здійсненні терористичного акту 22 лютого 2015 під час ходи активістів Харківського Євромайдану і внаслідок якого від дії протипіхотної міни загинуло чотири людини, в тому числі два підлітки, та було травмовано 9 осіб, вирішував питання чи продовжували слухання справи з того місця, де зупинилась колегія суддів у попередньому складі, чи ж розпочинати слухання справи з початку.
Як відомо, згідно процесуального закону суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог:
1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді;
2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.
Як це вже стало традиційним для позиції захисту підсудних, адвокати обвинувачених Олександр Шадрін та Дмитро Тихоненков заявили клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні оскільки не всі моменти тактики захисту встигли узгодити з відсудними. Одночасно, О.Шадрін просив перенести судове засідання з 26 квітня на іншу дату, оскільки у нього на цю дату призначене інше судове засідання в іншому суді.
Двоє із підсудних, а саме Башликов і Тетюцький частково погодились з позицією своїх захисників, проте третій, Дворніков, не погодився і заявив, що наполягає на слуханні справи з початку за всіма визначеними процесуальним законом процедурами. Свою позицію пояснив тим, що на його думку новий член колегії суддів, а саме суддя Олексій Шарко, який замінив вибувшого суддю, не ознайомився зі справою і не може об’єктивно приймати рішення.
Сторона обвинувачення, представник прокуратури Володимир Лимар, та представник потерпілих, адвокат Олег Головков, погоджувались щодо надання додаткового часу для узгодження позиції захисту, проте підсудний Дворніков продовжував наполягати на своїй позиції розпочинати розгляд справи по суті з початку та за всіма процедурами.
В то й же час, перед тим, як суд постановить рішення щодо розгляду справи з початку чи продовжувати, інший підсудний, Тетюцький, заявив клопотання про розгляд справи за участі суду присяжних, на що сторона обвинувачення висловила заперечення, мотивуючи тим, що в підготовчому судовому засіданні підсудним роз’яснювались їх права і вони відмовились від суду присяжних, а тому підстав для призначення суду присяжних немає. Захист підсудних, навіть розуміючи, що на цій стадії судового розгляду призначення суду присяжних вже неможливо, підтримав клопотання Тетюцького мотивуючи тим, що підсуднім начебто не було роз’ясно їх права та особливості розгляду справи судом присяжних.
Суд, заслухавши доводи сторін, відмовив у призначенні розгляду справи судом присяжних обгрунтовуючи своє рішення тими ж доводами, що і були висловлені прокурором Володимиром Лимарем та оголосивши текст розписки підсудного щодо відмови від розгляду справи судом присяжних.
Таким чином, суд, додатково уточнивши позицію Дворнікова, постановив ухвалу про розгляд справи з початку.
Після того, як ці клопотання захисту і підсудних були вирішені судом, захисник Шадрін заявив клопотання про зміну підсудності в суд Московського району м.Харкова, мотивуючи тим, що потерпілі в більшості проживають в якраз в Московському районі. На зауваження голови суду, Ольги Горпинич, що такі справи вирішуються апеляційною інстанцією, Шадрін пояснив, що така заява подана до апеляційного суду, але суд постановив ухвало про передчасність такої заяви і що таке рішення апеляційний суд постановив о 10 години вранці цього дня. Про рішення він знає в телефонному режимі, а тому копію ухвали представити суду не може, але у зв’язку з цим просить зробити перерву у судовому засіданні.
Прокурор заперечив проти зміни підсудності мотивуючи тим, що питання підсудності вирішується під час підготовчого засідання.
На цьому суд закрив судове засідання оголосивши переву до 11 год 30 хв 26 квітня 2017 року.
Що можна сказати, про цей судовий розгляд в цілому? Сторона захисту свідомо затягує справу, користуючись прогалинами в законодавстві і фактично, створює агресивний тиск на суд. Послідовність заяв захисту свідчить, що дії ці продумані, узгоджені і послідовні. І все це відповідно до закону. Фактично, закон стоїть на боці підсудних і, тим самим, захищаючи підсудних, залишає беззахисними потерпілих. Потерпілі, які втратили близьких собі людей, за таких умов виглядають безпорадними, а сам судовий процес для них стає ще одним психічним і моральним випробовуваням. За таких умов, такий принцип, як змагальність у судовому розгляді, стає іллюзією.
Як ми вже раніше повідомляли, за ходом розгляду цієї кримінальної справи спостерігають, як представники спеціальної Моніторингової місії ОБСЄ, так члени Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Зважаючи на хід цього процесу і становище потерпілих в цьому процесі, можливо, що потерпілим слід звернутись до зазначених моніторингових місій щодо порушення їх прав, як потерпілих. Слухання справи продовжується вже більше двох років. За вимогою підсудних після заміни одного із суддів колегії справа знову буде розглядатись з початку. Зважаючи на позицію захисту, яка направлена на затягування справи, розраховувати на більш скорий розгляд не можна сподіватись, то ж цей суд, де потерпілі сподіваються на справедливість, перетворюється для них у психологічні і моральні тортури.
Що очікувати далі, оскільки розгляд справи по суті буде з початку? Буде знову оголошення обинувального висновку, допити свідків, вивчення доказів… А як це буде, особливо щодо допитів свідків, у яких за два роки вже стерлись деякі деталі тих показань, які вони давали раніше, можна лише здогадуватись. І можна буде впевненими, що сторона захисту буде знову заявляти ті ж самі клопотання, які вже озвучувались, але ще з більшим тиском на суд і моральними стражданнями для потерпілих.
